Міф Голокосту халтурно зляпаний швидкоруч

Крематорій в Освенцімі

10 листопада 1975 року ХХХ сесія Генеральної Асамблеї ООН ухвалила резолюцію 3379, яка визначила сіонізм як «форму расизму та расової дискримінації». Проте 16 грудня 1991 року це визначення було скасоване. Ця подія разом з міфом про Голокост зробила позиції сіоністів недоторканними для будь-якої критики. Кожен, хто наважується хоч щось висловити проти заяв чи дій євреїв вважається злочинцем, фашистом і те де.

Під міфом про Голокост я розумію брехню про нібито 6 млн. замордованих євреїв у часи ІІ Світової війни. Але підрахунки чисельності довоєнних популяцій євреїв в Європі співставлені з кількістю з кількістю єврейських біженців з Європи спростовують цю цифру. Крім того, разом з євреями до жертв Голокосту зараховують також циган, гомосексуалістів, масонів, соціалістів, психічно хворих та інших «неповноцінних», знищуваних у концтаборах. Крім того не існує жодного списку знищених людей, відповідно, цифра 6 млн. взята зі стелі. Не враховуються у т. зв. офіційній статистиці також євреї, які при еміграції змінили ім’я та національність. Їх вважають жертвами Голокосту, хоча вони зараз (і їх нащадки) живуть у різних країнах світу. Стверджується також, що ЛИШЕ в Освенцімі жертвами Голокосту стали 4 млн. євреїв.

Короткий вступ до ревізіонізму Голокосту

Вбачаю три основні причини для широко поширеної, але помилкової віри в легенду про мільйони жидів, убитих німцями під час Другої світової війни: 

• війська США і Великобританії виявили жахливі гори трупів у західних німецьких таборах, які вони захопили в 1945 році (наприклад, Дахау і Бельзен), 
• більше немає великих жидівських громад у Польщі, 
• історики в цілому підтримують легенду.

Під час обох світових воєн Німеччина була змушена боротися з тифом, який переносився вошами при постійних перевезеннях зі Сходу. Саме тому у всіх описах про надходження в німецькі концтабори йдеться про гоління волосся, душ та інші дезінфекційні процедури, такі як обробка приміщень пестицидом Циклон. Тиф був також основною причиною високої смертності в таборах і будівництва крематоріїв, які існували скрізь.

Коли Німеччина звалилася в хаос, то, звичайно, всі ці захисні заходи припинилися, і тиф та інші захворювання набули масового характеру в таборах де були розквартировані здебільшого політичні ув'язнені, звичайні злочинці, гомосексуалісти, відмовники від військової служби і залучені як робоча сила жиди. Звідси жахливі картини, які, однак, не мали нічого спільного із "знищенням" або будь-якою навмисною політикою. Більше того, західнонімецькі табори не були уявними "таборами смерті", якими були всі табори у Польщі (наприклад, Освенцім і Треблінка) і які були евакуйовані або зачинені перед захопленням совєтами, котрі не виявили жодних таких картин.