Українські націоналісти і Голокост

Для українців двадцяте століття увійде в історію, як найбільш динамічний, виповнений надією та в рівній мірі пригнічуючий період в історії. Чотири рази у двадцятому столітті український народ проголошував свою незалежність¹ і три рази страчено її. Двадцяте століття стало свідком найбільшого відродження України, а також і її найбільшої трагедії².  Жодна інша нація не страждала більше, і жодна не зазнала більше жертв. У 1926 році було 31 мільйон українців в СРСР ³ з додатково 5-6 млн. в Західній Україні. У 2001 році, сімдесят п'ять років по тому, було 37,5 млн. українців по всій Україні⁴, по суті ж, скільки і в 1926 році. Обидві світові війни велися в значній мірі на українській території. Українці завжди складали найбільшу кількість політичних ув'язнених з числа всіх національностей в СCСР. ⁵

Двадцяте століття також було свідком численних ідеологічних схильностей серед українців - соціалізм, радикалізм, націоналізм і т.д.  До Першої світової війни і в період між двома світовими війнами розпочалось українське національне відродження, особливо в Західній Україні, в результаті відносно терпимого австро-угорського правління, і навіть, спочатку, під новою владою Польщі. Однак, коли польські окупанти виявилися менш прийнятними для українського відродження, елементи українського націоналізму стали реакційними і революційними, поставши українську незалежність як єдину життєздатню альтернативу іноземному пануванню. Деякі з найбільш помітних утворень, що проявляли націоналістичну ідеологію, це українська скавтська молодеча організація Пласт,⁶ лже-військове формування з відповідною назвою Уукраїнська військова організація (УВО)⁷ і Організація українських націоналістів (ОУН)⁸ Під час Другої Світової Війни ОУН сформувала національну бойову силу - Українську повстанську армію (УПА)⁹ Два з найбільш відомих членів Пласт, УВО і ОУН були Степан Бандера¹⁰ і Роман Шухевич.¹¹ Шухевич опісля  став серцем і душею УПА.

Київський історик заявив, що неопубліковані у нас тома Нюрнберзького Трибунала виправдовують Бандеру

Історик заявив, що існують томи Нюрнберзького трибуналу, які виправдовують Бандеру.

В Україні ще з радянських часів опубліковані тільки 7 з 40 томів матеріалів Нюрнберзького процесу, самі ті томи, які влаштовували комуністичну пропаганду.

Українці не мають можливості дізнатися всю правду про Нюрнберзький процес, оскільки у нас надруковано 7 з 40 томів матеріалів Нюрнберзького процесу. В неопублікованих томах йдеться про те, що український національно-визвольний рух (лідерами якого, нагадаємо, були Степан Бандера та Роман Шухевич) був антигітлерівським. Про це заявив професор КНУ імені Т. Шевченка Володимир Сергійчук.

Українці в "Аушвіці". Радянські, бандерівці і втеча Євгена Бендери

...Коли автомобіль зупинився біля складу, Бендера відрапортував перевдягненим під есесівців товаришам. Треба зазначити, що весь цей спектакль розігрувався на очах у справжнього охоронця. Відтак українець міг побігти до складу і перевдягнутися у форму СС...

Сьогодні - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських таборів. З цієї нагоди ІП передруковує чудовий текст про найвідомішу - і не дуже знану у нас - втечу з "Аушвіцу" чотирьох переодягнених в'язнів на чолі з українцем.

--------------

Про долю українських в'язнів у нацистських концентраційних таборах практично не відомо нічого. Досі було видано лише кілька публікацій на цю тему. Україномовні тексти зі згаданої проблематики здебільшого мають характер спогадів колишніх в'язнів.

Ані в Польщі, ані в Україні не вийшло жодне комплексне дослідження, яке б аналізувало історію українців, що потрапили в концтабори.

Важко навіть встановити точну кількість українців, які перебували в концентраційному таборі Аушвіц. Це обумовлено дуже складною історичною ситуацією та геополітичним розташуванням українських земель як до, так і під час Другої світової війни.

В'язні-українці, яких було відправлено в Аушвіц, це переважно:

1) червоноармійці, що потрапили в табір як радянські військовополонені;

2) діячі, пов'язані з ОУН, яких відправлено до табору після оголошення бандерівцями 1941р. у Львові "Акта 30 червня";

3) відправлені в Аушвіц за спротив вивезенню на примусову працю до Третього Рейху або втікачі від цих робіт;

4) цивільне населення, відправлене до Аушвіцу "збірним транспортом" (разом перевозилися, наприклад, і поляки, і українці).

Урок історії польським шовіністам

Нещодавно кілька депутатів від Польщі у Європарламенті, маніпулятивним шляхом «просунули» у резолюцію про сприяння Україні у вступі до Євросоюзу пункт, в якому «висловлювався жаль» з приводу присвоєння Президентом України В.Ющенко звання Герой України провіднику ОУН Степану Бандері. При цьому стверджувалося начебто С.Бандера колаборував з німецькими фашистами. Такі дії польських євродепутатів викликали справедливе обурення української громадськості і недаремно. З одного боку, маємо факт незаконного втручання представників іноземної держави у внутрішні справи України. З іншого – це злісний і безпідставний наклеп на українського історичного діяча, борця за незалежність України.

Дії окремих членів польської делегації, засліплених ненавистю до українського народу, можна, принаймні, пояснити їх обмеженістю, "зацофаністю" так би мовити. Але те, що Європейський парламент став рупором крайнього польського шовінізму – це не вкладається в рамки правової і демократичної риторики, досі характерної для цієї інституції.