Голокост - трагедія чи багатомільярдний бізнес?

Спекотним літнім днем я сидів за письмовим столом у своїй Яффський квартирі. Море плескалося за опущеними - від сонця - жалюзі, приймач верещав зі спальні, відволікаючи від роботи. Я зібрався з силами і встав, щоб, нарешті, вимкнути його. Але коли я підійшов до радіо, м'який голос головного рабина Ісраеля Лау змусив мене забути про все.

- Ні, з євреїв не робили мила, - сказав рабин з легким жалем у голосі, як дорослий, що розповідає онучці, що немає, мовляв, котів у чоботях. Так я дізнався, що одна із страшних розповідей мого дитинства - про те, що нацисти робили з євреїв мило - виявивилася схожою на казку про Бармалея. У тій же передачі виступив і директор музею-інституту Голокосту в Єрусалимі, і він підтвердив: хоча на Нюрнберзькому процесі фігурувало це звинувачення, і навіть бруски мила були представлені, але насправді нічого цього не було. Адже це була не дрібна деталь, а один із засадничих міфів століття, яким доводилася «звіряча діловитість і розважливість» нацистів, один з міфів, які свого часу подіяли і на мій світогляд. А виявилося - так, військова пропаганда та агітація, спосіб оволодіти умами.

Втім, легенда про мило не зникла. Її продовжують подавати відвідувачам у музеях голокосту, а музеїв стає все більше і більше.

Сирійська криза і найуспішніша брехня всіх часів

На початку вересня цього року провідні американські рабини усіх напрямів – ортодокси, консерватори і ліберали – звернулися до Конгресу США і зажадали від американських парламентарів, щоб ті підтримали плани президента Обами щодо удару проти Сирії. Свій заклик вони обґрунтували таким чином:

"Ми пишемо Вам як нащадки тих, що пережили Голокост, і біженців, предки яких були убиті газом в концентраційних таборах. Ми наполегливо просимо Конгрес, щоб він у зв'язку із застосуванням отруйного газу і іншої зброї масового знищення надав президентові право на використання військової сили в Сирії. Таким рішенням Конгрес може врятувати тисячі людських життів".

Це є наочним прикладом того, якими засобами діють диригенти глобалістської системи. Все вказує на те, що отруйні гази в Сирії були застосовані не урядом Асада, а фундаменталістськими бандами терористів, яких підтримують НАТО, Ізраїль і реакційні арабські монархії. За допомогою цього огидного злочину терористи мали намір спровокувати вторгнення США і їхніх посібників в Сирію і таким чином сприяти падінню світського уряду Башара аль-Асада.

«Безсоромність сіоністської брехні і придушення правди зростає»

Cіоністи обрали 27 січня 2001 р. в якості першого дня на згадку про "голокост" у Великобританії тому, що в цей день радянські війська окупували німецький робочий табір в Освенцімі в західній Польщі.

Захисники легенди про "голокост" стверджують, що там системно знищили 4 млн. чоловік. Докази цього з'явилися б у світових ЗМІ відразу ж після захоплення табору радянськими військами, які мали попросити Міжнародний Червоний Хрест відправити своїх представників в Освенцім. Але нічого подібного не сталося. Насправді, опублікована в "АЛЕ" No. 58 стаття являє, поза всяких сумнівів, докази, що т.з. єврейський "голокост" ніколи не відбувався.

Однак, сіоністи Великобританії вже неодноразово, розлого і настирливо, всякими можливими способами намагаються довести, що "голокост" був. Увечері 27.01.01 майже 6 годин британське телебачення присвятило передачам, в яких стверджувалося, що "голокост" насправді мав місце. Того ж вечора було влаштовано спеціальне богослужіння з "голокосту", на якому був присутній британський прем'єр єврей Тоні Блeр і наслідний принц Чарлз.

ГОЛОКОСТ - реферат

Голокост (англ. Holocaust) - термін, під яким сіоністська пропаганда розуміє систематичне знищення за заздалегідь розробленим планом Німеччиною та її союзниками в ході Другої світової війни всіх євреїв тільки за те, що вони євреї. Теорія голокосту стверджує, що всього було знищено 6 млн. євреїв, причому, велика частина з їх (понад 3/4) - в стаціонарних (дизельних) і мобільних газових камерах з подальшою кремациєю в табірних крематоріях або за спалюючи на вогнищах (переважно в ямах). Термін «голокост» також має інші, не пов'язані з ним семантично, назви: Шоа (івр. השואה з івр. "Стихійне лихо") і "Катастрофа". На офіційному рівні холокост прийнято вважати найбільшим злочином, відомим світовій історії, і не мають прецедентів.

Лідер єгипетських лібералів стверджує, що "голокосту" не було

Ахмед Ізз ель-Араб, віце-голова головної ліберальної і світської партії Єгипту - Вафд, заявив на конференції з прав людини в Угорщині: "Голокост - це брехня".

Ель-Араб також повідомив в інтерв'ю, що не тільки Голокост, але й атаки 9/11 і щоденники Анни Франк "є історичними фабрикаціями".

У ель-Араба щодо всього є наукове пояснення. Він каже: 

"Нам вбивають у голову, що під час Голокосту були знищені 6 мільйонів євреїв. Але під владою нацистів знаходилися лише 2,4 мільйони. Звідки ж взялися ще 3600000?"

Єгипетський політик визнає, що "нацисти, можливо, знищили сотні тисяч євреїв, але ніяких газових камер не було, і ніхто не здирав з євреїв живцем шкіру".

БАБИН ЯР: РЕАНІМАЦІЯ ГОЛОКОСТУ І ПРИВАТИЗАЦІЯ УКРАЇНИ

Григорій МУСІЄНКО,

професор філософії і політології

Минуле століття збагатило українську націю багатьма знаковими подіями планетарного і національного рівня.

Серед них юдо-більшовицький переворот 1917 року, відновлення української державності 1917—1920 років, поваленої тим же більшовизмом. Особливо пам’ятні для українців голодомори 1921—1922, 1932—1933 та 1946—1947 років, які разом позбавили життя майже 20 мільйонів українців. А хіба можна забути дві світові війни, які косою смерті викосили ще понад 20 мільйонів українців. Колективізація, індустріалізація, гулагізація, депортації зачистили терени України від українців чисельністю до 25—30 мільйонів осіб. Окремим рядком вписано в історію України Чорнобильську катастрофу, яка поставила під загрозу генофонд української нації — живих і ненароджених українців. Тим часом світ вдає, що всього цього не було. То чи варто дивуватися, що нині в Україні неукраїнська окупаційна влада дозволяє в сесійній залі парламенту знущатися над пам’яттю десятків мільйонів українців, які стали жертвою світових гендлярів. Понад те, нині існує реальна небезпека тотального знищення українців позбавленням їх засобів існування, насамперед основи основ життя нації — ЗЕМЛІ. Чужинські орди, мов сарана, посунули в Україну і грабують українців у будь-який спосіб: підкупами, терором, захопленням влади всіх рівнів, поширенням хвороб, інформаційним зомбуванням, знищенням інтелектуального потенціалу, освіти, науки та ін. Можна продовжити цей перелік «наших перемог», на прикладі яких президент України закликає українців вчитися. Ще більше треба вчитися українцям на власних поразках і чужих перемогах, здобутих шахрайством, підступом, спекуляцією на українській щирості, довірливості чи навіть глупоті. Прикладом цього є історія жидівського голокосту, міф про який підкорив цілий світ і загрожує перетворити всіх гоїв (нежидів) на рабів «богообраного народу».

Історія цього міфу сягає біблійних часів, а ідеологічну доктрину викладено у проповідях давніх жидівських пророків, у «святих книгах» юдеїв — Торі, Старому Заповіті, Талмуді й новітньому вченні марксизмі-ленінізмі. У цих джерелах простежується ідея про суцільну мережу страждань «бідних жидів», над якими нібито знущаються всі народи Землі, від єгиптян, вавилонців, персів до українців, росіян, німців та інших народів. Суть новітнього варіанта міфу про одвічні «страждання» жидів загалом зводиться до того, що під час Другої світової війни гітлерівський режим Німеччини нібито остаточно надумав вирішити «жидівське питання», з цією метою у різний спосіб фізично знищити мільйони жидів. Його витворили жидівські «мисливці» за німецькими нацистськими верховодами і так званими українськими колаборантами, зокрема Елі Візель, Шімон Візенталь — організатор відомої всьому світу провокації проти українця Івана Дем’янюка, переслідування якого триває у США й донині. Одним з найпереконливіших доказів фіктивності міфу про голокост є статистичні дані про число жидів у світі на початку й наприкінці Другої світової війни. Згідно із статистичними даними, наведеними в найавторитетнішому виданні «Світовий альманах», 1940 року у світі було 15.315. 000 жидів, а 1947 року їх налічувалося аж 15.753. 000! А мало б бути в межах 9.000.000.

У Тегерані відбувся форум «Голокост — сакральна брехня Заходу»

Президент Ірану Махмуд Ахмаді-Нежад назвав лібералів, що претендують на роль поборників демократії, покровителями логіки «голокосту», які, додавши сакральність цьому міфу, нікому не дозволяють займатися чесними дослідженнями і викриттями цієї афери.

Махмуд Ахмаді-Нежад в посланні, адресованому міжнародному форуму в Тегерані «Голокост — сакральна брехня Заходу», пояснив, що розкрити суть «голокосту» — означає покласти край існуванню незаконного сіоністського анклава в Палестині.

Ахмаді-Нежад відзначив, що «голокост», придуманий після закінчення другої світової війни євреями, - основа для продовження впливу Америки й Англії на міжнародній арені і додав, що ці країни поставили перед сіоністським анклавом завдання, яке полягає в тому, щоб в регіоні не з'явилася ніяка антизахідна сила, а тим більше на ісламських територіях, щоб не допустити загрози західному розбою і імперіалізму з боку ісламської цивілізації й культури.

Президент Ірану підкреслив, що сьогодні сіоністи тримають в своїх руках владу над багатьма політичними центрами, багатствами і ЗМІ, вони (сіоністи) зробили залежними від себе багатьох політиків і багато політичних партій в різних країнах. Завдяки цьому, сіоністи займаються розграбуванням багатств і придушенням інтересів народів світу, поширюють культ розпусти, знищують культуру і людські цінності.

На закінчення Махмуд Ахмаді-Нежад закликав вчених, мислителів і молодь ще активніше виявляти суть сіонізму, що є творцем міфу про «голокост», і викривати брехню «голокосту» в усьому світі.

Форум «Голокост — сакральна брехня Заходу» відбувся в актовому залі університету «Санат-е Шаріф» в Тегерані на знак протесту і засудження просіоністської політики ООН, яка проголосила один день в році «днем голокосту».

«Велике кохання Голокосту» виявилося брехнею

Герман Розенблат (Herman Rosenblat), жид, який "дивом пережив" нацистські концтабори, написав автобіографічну книгу «Ангел за парканом» (Angel at the Fence).

Розенблат під час Другої світової війни підлітком був ув'язнений у Шлібені — підрозділі концентраційного табору Бухенвальд, і вижив завдяки Ромі Радзіцкі — 9-и річній жидівській дівчинці, яка жила поруч у місцевому господарстві і видавала себе за християнку. Розенблат розповів, що він познайомився з Ромою, коли вона залазила на огорожу з колючого дроту, з якої 7 місяців поспіль кидала йому яблука, поки Розенблата не направили в інший концтабір. Пізніше, в 1957 році, Розенблат і Радзіцкі знову зустрілися випадково на Коні-Айленд, коли Розенблат погодився на побачення наосліп з польською іммігранткою. Під час розмови обидва зрозуміли, що вже зустрічалися. Незабаром вони одружилися і прожили разом більше 50 років.

Опра Вінфрі назвала це «найбільшою історією кохання за 22 роки існування свого шоу, про яку ми коли-небудь розповідали в ефірі». Цю історію називали «Великим коханням Голокосту».

Однак дослідники Голокосту почали сумніватися в достовірності деталей розповіді. Вони довели, що в Радзіцкі не було навіть фізичної можливості щось перекинути Розенблату в концентраційному таборі і що насправді Радзіцкі працювала на фермі неподалік від Бреслау — в 210 кілометрах від Розенблата.

Опра Вінфрі заявила що "дуже розчарована".

У 2008 році видавництво Berkley Books скасувало публікацію книги, також були відмінені зйомки фільму під назвою «Квіти біля паркану» з бюджетом $25 млн.