Українські націоналісти і Голокост

Для українців двадцяте століття увійде в історію, як найбільш динамічний, виповнений надією та в рівній мірі пригнічуючий період в історії. Чотири рази у двадцятому столітті український народ проголошував свою незалежність¹ і три рази страчено її. Двадцяте століття стало свідком найбільшого відродження України, а також і її найбільшої трагедії².  Жодна інша нація не страждала більше, і жодна не зазнала більше жертв. У 1926 році було 31 мільйон українців в СРСР ³ з додатково 5-6 млн. в Західній Україні. У 2001 році, сімдесят п'ять років по тому, було 37,5 млн. українців по всій Україні⁴, по суті ж, скільки і в 1926 році. Обидві світові війни велися в значній мірі на українській території. Українці завжди складали найбільшу кількість політичних ув'язнених з числа всіх національностей в СCСР. ⁵

Двадцяте століття також було свідком численних ідеологічних схильностей серед українців - соціалізм, радикалізм, націоналізм і т.д.  До Першої світової війни і в період між двома світовими війнами розпочалось українське національне відродження, особливо в Західній Україні, в результаті відносно терпимого австро-угорського правління, і навіть, спочатку, під новою владою Польщі. Однак, коли польські окупанти виявилися менш прийнятними для українського відродження, елементи українського націоналізму стали реакційними і революційними, поставши українську незалежність як єдину життєздатню альтернативу іноземному пануванню. Деякі з найбільш помітних утворень, що проявляли націоналістичну ідеологію, це українська скавтська молодеча організація Пласт,⁶ лже-військове формування з відповідною назвою Уукраїнська військова організація (УВО)⁷ і Організація українських націоналістів (ОУН)⁸ Під час Другої Світової Війни ОУН сформувала національну бойову силу - Українську повстанську армію (УПА)⁹ Два з найбільш відомих членів Пласт, УВО і ОУН були Степан Бандера¹⁰ і Роман Шухевич.¹¹ Шухевич опісля  став серцем і душею УПА.

Голокост - трагедія чи багатомільярдний бізнес?

Спекотним літнім днем я сидів за письмовим столом у своїй Яффський квартирі. Море плескалося за опущеними - від сонця - жалюзі, приймач верещав зі спальні, відволікаючи від роботи. Я зібрався з силами і встав, щоб, нарешті, вимкнути його. Але коли я підійшов до радіо, м'який голос головного рабина Ісраеля Лау змусив мене забути про все.

- Ні, з євреїв не робили мила, - сказав рабин з легким жалем у голосі, як дорослий, що розповідає онучці, що немає, мовляв, котів у чоботях. Так я дізнався, що одна із страшних розповідей мого дитинства - про те, що нацисти робили з євреїв мило - виявивилася схожою на казку про Бармалея. У тій же передачі виступив і директор музею-інституту Голокосту в Єрусалимі, і він підтвердив: хоча на Нюрнберзькому процесі фігурувало це звинувачення, і навіть бруски мила були представлені, але насправді нічого цього не було. Адже це була не дрібна деталь, а один із засадничих міфів століття, яким доводилася «звіряча діловитість і розважливість» нацистів, один з міфів, які свого часу подіяли і на мій світогляд. А виявилося - так, військова пропаганда та агітація, спосіб оволодіти умами.

Втім, легенда про мило не зникла. Її продовжують подавати відвідувачам у музеях голокосту, а музеїв стає все більше і більше.

70 років Перемоги. Чиєї Перемоги?

В кінці березня 2014 року голова департаменту інформаційної політики МЗС України п. Євген Перебийніс заявив: «Україна має намір відзначити 70 – річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні не менш урочисто ніж Росія»

Якщо врахувати хворобливу запопадливість перед Росією (постійно стояти навшпиньках), а також те, що багато ще українців дивляться на свою історію московськими очима, то таке може бути. Але спробуємо подивитись на цей трагічний період історії власними очима.

2 вересня 1939 року розпочалася ІІ світова війна, яка закінчилася в вересні 1945 року для більшості країн світу, але не для України. Останній бій прийняв підрозділ УПА під командуванням сотенного Володимира Кудрі(«Роман») 8 липня 1955 року в с. Сушки Коростенського району Житомирської області. Та повернемось до початку.
Два тоталітарних режими Гітлера і Сталіна, які відкрито заявляли про прагнення до світового панування, на початку діяли спільно і розпочали, відповідно домовленостей між собою («Пакт Молотова – Ріббентропа»), загарбувати чужі території. Проте вже дуже скоро виявилося, що ці території ніяк не вдовольняють апетити обох загарбників, і вони розпочали війну між собою.

Київський історик заявив, що неопубліковані у нас тома Нюрнберзького Трибунала виправдовують Бандеру

Історик заявив, що існують томи Нюрнберзького трибуналу, які виправдовують Бандеру.

В Україні ще з радянських часів опубліковані тільки 7 з 40 томів матеріалів Нюрнберзького процесу, самі ті томи, які влаштовували комуністичну пропаганду.

Українці не мають можливості дізнатися всю правду про Нюрнберзький процес, оскільки у нас надруковано 7 з 40 томів матеріалів Нюрнберзького процесу. В неопублікованих томах йдеться про те, що український національно-визвольний рух (лідерами якого, нагадаємо, були Степан Бандера та Роман Шухевич) був антигітлерівським. Про це заявив професор КНУ імені Т. Шевченка Володимир Сергійчук.

Київська трагедія: страшна буденність тоталітаризму

На чудовому ресурсі «Бабин Яр» розмістили чимало фотографій зруйнованого більшовиками Києва. Фото зроблені угорським військовослужбовцям під час окупації столиці України в 1942 році.

Особливу увагу привертає фотографія хасида та єврейської жінки, які впевнено йдуть по Хрещатику.

Лише останнім часом почали з'являтися докладні публікації про страхітливу трагедію, під час якої тисячі киян загинуло, 30000 лишилися без притулку, а сотні будівель були зруйновані. Автори статті стверджують, що нинішній українській владі правда про знищення більшовиками Києва абсолютно невигідна, тому що вона повністю руйнує міф про розстріли у Бабиному Яру. Тому "офіційні" українські історики досі не проводять жодних досліджень київського Армагеддона, який трапився наприкінці вересня 1941 року.

Київська трагедія: хто палив і підривав Хрещатик

ЦУМ на Хрещатику на початку окупації. Фото 21 вересня 1941 року

У перші дні після приходу німців зовнішній вигляд Хрещатика мало відрізняється від звичного оку киян. По головній вулиці йдуть люди, рухаються машини, вздовж проїжджої частини — дерева з осінньою зеленню. На фасаді будівлі центрального універмагу добре видно букви "НКТ СРСР" — Народний комісаріат торгівлі СРСР. Старий Хрещатик доживає останні дні, але про це ще не знають ні окупанти, ні ті мешканці, що залишилися у місті...

Сергій Дацюк: Відмова світу у моральному праві Росії на перемогу у Другій світовій війні

Сергій Дацюк

Шановні росіяни!

Коли весь світ 8-го травня 2015 згадує про закінчення європейської частини Другої світової війни (Victory in Europe Day) 70 років тому, ви 9-го травня 2015 святкуєте день 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Хотілося б запитати - чому саме ви пишаєтеся?
 
Гордість за Перемогу 70 років тому взагалі підозріла, бо такий тривалий час мало дати багато інших приводів для гордості, щоб точно так само зводити їх у ранг символів і орієнтирів державної політики.

Міф про «Голокост». У Лондоні пройшла Міжнародна конференція по боротьбі з єврейським міфом

За повідомленням віруючих в «голокост» журналістів лондонської газети Daily Mail, в неділю 19 квітня в конференц-залі лондонського готелю Grosvenor Hotel пройшла велика Міжнародна конференція з боротьби єврейським міфом про «голокост».

Конференція тривала близько 6 годин і в ній взяло участь 113 борців з цією лжерелігією.

Головним доповідачем був 57-річний іспанський ревізіоніст Педро Валера. За історичну правду він був кинутий в австрійську в'язницю в 1992 році. Раніше, в ході свого вступу на масовому, багатотисячному мітингу в Мадриді він заявив: «Ніяких «газових камер»в Освенцимі ніколи не було».

На Лондонській конференції Педро Валера ретельно вибирав слова, щоб його не кинула до в'язниці поліція думки. Після того, як його представив організатор Конференції, колишній офіцер англійської армії, 45 річний Джеремі («Джеза») Бедфорд-Тернер, він сказав:

- Ми повинні ретельно зважувати свої слова. Коли я запитав Джеза: «Мені можна говорити на цій конференції все, що я думаю?», Він мені відповів: «Так можна, але до тих пір, поки ви говорите академічною, серйозною мовою».

ЗМІ варто відмовитись від радянських міфів у висвітленні 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України

Держкомтелерадіо звертається до українських ЗМІ з проханням скористатись рекомендаціями Українського інституту національної пам'яті щодо вшанування та висвітлення 70-тої річниці вигнання нацистських окупантів з України. Про це повідомляє прес-служба Комітету.

Замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників» історики рекомендують вживати вираз «вигнання нацистських окупантів з України». «Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною», - зазначається у методичних матеріалах Українського інституту національної пам'яті, розміщених на сайті Держкомтелерадіо.

Варто ваужити також, що  попри певну історичність використання сполучення «фашистські загарбники», зокрема у радянській пресі тих часів, науково більш коректним є використання терміну «нацистські окупанти».

Сирійська криза і найуспішніша брехня всіх часів

На початку вересня цього року провідні американські рабини усіх напрямів – ортодокси, консерватори і ліберали – звернулися до Конгресу США і зажадали від американських парламентарів, щоб ті підтримали плани президента Обами щодо удару проти Сирії. Свій заклик вони обґрунтували таким чином:

"Ми пишемо Вам як нащадки тих, що пережили Голокост, і біженців, предки яких були убиті газом в концентраційних таборах. Ми наполегливо просимо Конгрес, щоб він у зв'язку із застосуванням отруйного газу і іншої зброї масового знищення надав президентові право на використання військової сили в Сирії. Таким рішенням Конгрес може врятувати тисячі людських життів".

Це є наочним прикладом того, якими засобами діють диригенти глобалістської системи. Все вказує на те, що отруйні гази в Сирії були застосовані не урядом Асада, а фундаменталістськими бандами терористів, яких підтримують НАТО, Ізраїль і реакційні арабські монархії. За допомогою цього огидного злочину терористи мали намір спровокувати вторгнення США і їхніх посібників в Сирію і таким чином сприяти падінню світського уряду Башара аль-Асада.