Григорій
МУСІЄНКО,
професор
філософії і політології
Минуле
століття збагатило українську націю багатьма знаковими подіями планетарного і
національного рівня.
Серед них юдо-більшовицький переворот 1917 року, відновлення української
державності 1917—1920 років, поваленої тим же більшовизмом. Особливо пам’ятні
для українців голодомори 1921—1922, 1932—1933 та 1946—1947 років, які разом
позбавили життя майже 20 мільйонів українців. А хіба можна забути дві світові
війни, які косою смерті викосили ще понад 20 мільйонів українців.
Колективізація, індустріалізація, гулагізація, депортації зачистили терени
України від українців чисельністю до 25—30 мільйонів осіб. Окремим рядком
вписано в історію України Чорнобильську катастрофу, яка поставила під загрозу
генофонд української нації — живих і ненароджених українців. Тим часом світ
вдає, що всього цього не було. То чи варто дивуватися, що нині в Україні
неукраїнська окупаційна влада дозволяє в сесійній залі парламенту знущатися над
пам’яттю десятків мільйонів українців, які стали жертвою світових гендлярів.
Понад те, нині існує реальна небезпека тотального знищення українців
позбавленням їх засобів існування, насамперед основи основ життя нації — ЗЕМЛІ.
Чужинські орди, мов сарана, посунули в Україну і грабують українців у будь-який
спосіб: підкупами, терором, захопленням влади всіх рівнів, поширенням хвороб,
інформаційним зомбуванням, знищенням інтелектуального потенціалу, освіти, науки
та ін. Можна продовжити цей перелік «наших перемог», на прикладі яких президент
України закликає українців вчитися. Ще більше треба вчитися українцям на
власних поразках і чужих перемогах, здобутих шахрайством, підступом,
спекуляцією на українській щирості, довірливості чи навіть глупоті. Прикладом цього є історія жидівського голокосту,
міф про який підкорив цілий світ і
загрожує перетворити всіх гоїв (нежидів) на рабів «богообраного народу».
Історія цього міфу сягає біблійних часів, а ідеологічну доктрину викладено
у проповідях давніх жидівських пророків, у «святих книгах» юдеїв — Торі,
Старому Заповіті, Талмуді й новітньому вченні марксизмі-ленінізмі. У цих
джерелах простежується ідея про суцільну мережу страждань «бідних жидів», над
якими нібито знущаються всі народи Землі, від єгиптян, вавилонців, персів до
українців, росіян, німців та інших народів. Суть новітнього варіанта міфу про
одвічні «страждання» жидів загалом зводиться до того, що під час Другої
світової війни гітлерівський режим Німеччини нібито остаточно надумав вирішити
«жидівське питання», з цією метою у різний спосіб фізично знищити мільйони
жидів. Його витворили жидівські «мисливці» за німецькими нацистськими
верховодами і так званими українськими колаборантами, зокрема Елі Візель, Шімон
Візенталь — організатор відомої всьому світу провокації проти українця Івана
Дем’янюка, переслідування якого триває у США й донині. Одним з
найпереконливіших доказів фіктивності міфу про голокост є статистичні дані про
число жидів у світі на початку й наприкінці Другої світової війни. Згідно із
статистичними даними, наведеними в найавторитетнішому виданні «Світовий
альманах», 1940 року у світі було 15.315. 000 жидів, а 1947 року їх
налічувалося аж 15.753. 000! А мало б бути в межах 9.000.000.
