У «Персоналі Плюс» прочитав про
те, що
Сталін був найкращим спонсором Гітлера до 1941 р.
Але відомо, що Західні
фірми теж «плідно»
співпрацювали з Гітлером. Як таке могло бути?
З листа до редакції П.Маркевича (Полтава)
Історія сходження Гітлера до влади широко
представлена в історичній і соціологічній літературі. Особливий інтерес для
сучасного дослідника представляють питання, пов’язані з роллю німецьких
спецслужб, армії і бізнесу в просуванні Гітлера. Після поразки Німеччини в
Першій світовій війні, в роки існування Веймарскої республіки керівництво
Рейхсверу поставило завдання своїй розвідслужбі збирати інформацію про політичні
партії і рухи в країні. У Баварії цим займався капітал Ернст Рем, під началом
якого почалася політична кар’єра Гітлера. Він тоді починав як негласний
інформатор розвідувального підрозділу баварської групи Рейхсверу і як член
керівництва націонал-соціалістичної партії, в яку влаштувався за завданням
спецслужби.
Гітлер швидко набирав партійного авторитету.
Спрямування «його» партії і спрямування німецьких військових вже тоді сходилися
на спільній платформі націоналізму і відродження великої Німеччини. На початку
1920-х років німецькі генерали вели пошук політичної партії і лідера, здатних
виразити їх інтереси. Особлива роль в цьому належить колишньому главі німецької
розвідки полковникові Ніколаі. Виконуючи доручення генерала-фельдмаршала Людендорфа, який користувалося величезним впливом в армії і політичних кругах,
полковник Ніколаі зустрічається з Гітлером в Мюнхені. Зустріч відбувалася
незадовго до так званого пивного путчу, що переслідував мету захоплення влади
спочатку в Баварії, а потім і в Німеччині. Після зустрічі Ніколаі доповів
Людендорфу: «Гітлер — людина з обмеженими здібностями і в той же час з великими
задумами. За своїми переконаннями він є ярим націоналістом».