Один з міфів про УПА: ніби Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів

Ані Степан Бандера, ані Роман Шухевич особисто, ані ОУН чи УПА як організації не були засуджені Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі

Цитата-міф:

Документально підтверджено, що тільки на території України від злочинів гітлерівців і їхніх посіпак загинуло 5,3 млн осіб. Участь у них "вояків" ОУН-УПА доведено, як і їхню співпрацю з нацистами… Саме тому, виходячи з принципів Нюрнберзького трибуналу, які визнані у всьому світі, Бандера і бандерівці є військовими злочинцями. Саме тому багато з них були засуджені судами після війни, а сам Бандера — знищений.
(Олександр Волеводз, професор кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Московського державного інституту міжнародних відносин, 6 березня 2014 року)

Суть міфу

Бандеру особисто та ОУН і УПА в цілому засудив Нюрнберзький трибунал, а навіть якщо і не засудив — то все одно вони були воєнними злочинцями.

Факти стисло

Ані Степан Бандера чи Роман Шухевич особисто, ані ОУН чи УПА як організації не були засуджені Міжнародним військовим трибуналом у місті Нюрнберґ. У жодному з 42 томів матеріалів трибуналу обвинувального вироку щодо них нема.

Факти докладніше

У матеріалах Нюрнберзького трибуналу вміщено вичерпний перелік осіб та організацій, що їх визнано злочинними. Українських націоналістів у цьому переліку немає. Із 42 томів справи в СРСР російською мовою видано 7, що відкрило простір для масштабних фальсифікацій та перекручень. Критики українського націоналізму сподіваються відшукати вирок Бандері в одному з невиданих томів. Однак аналіз матеріалів показує, що жодна згадка про Бандеру не може бути витлумачена проти нього.

Наказ страчувати бандерівців без суду, вміщений в томі 39 повного зібрання матеріалів Нюрнберзького процесу

У 25 томі зазначено, що все більше українців у таборах праці пристають до "табору Бандери" і що емігранти налаштовують "рухи як Бандери, так і Мельника" проти німців.

27 том містить свідоцтва, що деякі масові розстріли були помстою "групам Бандери".

У 29 томі згадується "рух Бандери", спрямований на досягнення державності.

У 38 томі йдеться про відданість українців та "руху Бандери" ідеї самостійності.

У 39 томі вміщено наказ айнзацгрупам знищувати бандерівців як борців за незалежність України. Наводимо цей короткий документ у повному обсязі:

"Айнзацкоманда С/5
Охоронній поліції та СД        25 листопада 1941 року

Форпостам:

Київ

Дніпропетровськ

Миколаїв

Рівне

Житомир

Вінниця.

Стосується: ОУН (рух Бандери)

Достовірно встановлено, що на території Райхскомісаріату рух Бандери готує заколот із кінцевою метою створення незалежної України. Всіх учасників руху Бандери слід негайно затримати і після докладного допиту під виглядом мародерів без найменшого розголосу ліквідувати. Протоколи допитів надати в Оперативний загін С/5. Цей документ після ознайомлення командирам підрозділів знищити.

Оберштурмбанфюрер СС     Підпис (нерозб.)"

Російські пропагандисти люблять посилатися на матеріали допиту полковника Абверу Ервіна Штольце, котрий згадував про наказ "провідникам українських націоналістів" Мельнику (кодове ім’я "Консул І") та Бандері негайно зібратися під час нападу Німеччини на Радянський Союз та спровокувати демонстрації в Україні, аби розірвати безпосередній тил радянських армій, а також переконати міжнародну громадську думку у начебто "розпаді радянського тилу".

Але, по-перше, ця загадка так і залишилася лише у виступі радянського обвинувача Миколи Зорі (7 том) і не потрапила до вироку, а по-друге, Абвер у Нюрнберзі не визнали злочинною організацією, тож співпраця з ним з погляду трибуналу не є компрометуючою.

І ще — на допитах НКВД навіть найвищі радянські командири під тортурами слідчих визнавали себе "фашистськими шпигунами".

Таким чином, звинувачення Бандери та бандерівської ОУН у колаборації з німцями - це щонайменше спроба перегляду результатів Нюрнберзького процесу.

Безперечно, перед війною українські націоналісти мали контакти з Німеччиною, зокрема – з військовою розвідкою (Абвером). Безперечно, німці планували використовувати ОУН у своїх інтересах. Так само бандерівці збиралися використовувати німців у своїх – дещо інших метах, і досягли у цьому великих успіхів. Співпраця з німцями припинилася одразу після проголошення Акту відновлення української держави 30 червня 1941 року у Львові: вже у липні “агент Сірий” (так значився Бандера у документах Абвера) опинився під домашнім арештом, а потім – у таборі Заксенхаузен. Між Рейхом та відтвореною українською державою фактично розпочалася війна, про яку і свідчать документи Нюрнберзького процесу.

Не зайве відзначити, що рішенням Нюрнберзького трибуналу Абвер, на відміну від ЦД, не було визнано злочинною організацією, а Вільгельм Канаріс, який особисто вів переговори з лідерами українських націоналістів, за організацію замаху на Гітлера було повішено 9 квітня 1945 року – за місяць до Дня Перемоги. .