Нарада щодо «остаточного розв'язання єврейського питання» відбулася відразу ж після місяця катастроф грудня 1941 року - поворотного моменту війни, 20 січня 1942 р. на віллі на озері Ванзеє під Берліном. Обергрупенфюрер СС і глава СД Рейнгард Гейдріх оголосили в самому її початку, що вирішувати це питання доручено йому одноосібно. Крім Ейхмана в конференції брали також участь представники Міністерства окупованих східних територій Розенберга, польського генерал-губернаторства Франка, міністерств внутрішніх та закордонних справ. Гейдріх визначив такі завдання:
а) вжити всіх заходів для підготовки до більш інтенсивного переселення євреїв,б) направити потік переселенців,в) прискорити переселення в індивідуальних випадках.
Він закликав «легальним способом очистити німецький життєвий простір від євреїв». Про якесь «знищення» ніхто не казав.
Під час Нюрнберзького процесу рейхс-маршал Герман Геринг пікірував щодо цієї наради з головним обвинувачем на Нюрнберзькому процесі Джексоном, котрий на зауваження Герінга, що переклад невірний, відповів: «Добре, я це допускаю».
Далі:
...
«На додаток до дорученого Вам 24 січня 1939 завдання, що полягало у вирішенні єврейського питання шляхом масової еміграції за найбільш сприятливих умов, цим доручаю Вам прийняти всі необхідні підготовчі, організаційні та фінансові заходи з метою остаточного вирішення єврейського питання в зоні німецького впливу в Європі».
Далі триває суперечка між Герінгом і Джексоном:
...
«Герінг: Це абсолютно неправильний переклад.
Джексон: Будь ласка, надайте Ваш переклад.
Геринг: Я прочитаю вголос точно так, як тут написано:
«На додаток до вже даного Вам наказом від 24 січня 1939 доручення знайти найбільш сприятливе відповідно до сучасних умов рішення єврейського питання у формі переселення або евакуації цим доручаю Вам прийняти всі необхідні підготовчі заходи в організаційному і матеріальному плані...»
І далі йде вирішальне слово, яке невірно перекладено, тут сказано буквально «для загального вирішення», а не «для остаточного вирішення»!
...
«... Для загального вирішення єврейського питання в зоні німецького впливу в Європі».
(Протоколи Міжнародного військового трибуналу, том IX, стор 584)
Але справа полягає в тому, що навіть наявний протокол - є грубою підробкою, що довів Йоханнес П.Ней.
Підробку виявляє саме її зміст, - наприклад, в ній називається абсурдне число євреїв, що жили нібито в Європі, - а також ряд формальних невідповідностей. Цей документ має всі характерні риси апокрифу: на ньому немає ані печатки, ані дати, ані підпису, шрифт звичайної друкарської машинки для друку зменшеного формату. В ньому не згадуються про газові камери і відсутні будь які натяки на вбивства.
Дослідник голокосту Єхуда Бауер зовсім не є "заперечником голокосту", в "Канадських єврейських новинах" (20 січня 1992 р.) називає цей "документ", про який заводять мова на кожній конференції по "голокосту", "дурною історією" (silly story). Він також заявив:
"Публіка все ще повторює раз за разом дурну історію про те, що в Ванзеє прийшли до ідеї про "винищення євреїв". На думку Бауера, в Ванзеє була зустріч, але "навряд чи конференція" і "лише незначне з того, про що було сказано там, було винесено в деталях".
Тим не менш, цілий клан істориків, немов папуги, раз у раз повторює цю "дурну історію". Всі підручники містять її. Така надмірна увага до підробного протоколу пояснюється просто: в екстерміністів немає жодного документу, який би доводив існування "голокосту", саме тому цей сумнівний документ шанується ними як найдорожча реліквія.
Немає коментарів:
Дописати коментар