Київська трагедія: хто палив і підривав Хрещатик

ЦУМ на Хрещатику на початку окупації. Фото 21 вересня 1941 року

У перші дні після приходу німців зовнішній вигляд Хрещатика мало відрізняється від звичного оку киян. По головній вулиці йдуть люди, рухаються машини, вздовж проїжджої частини — дерева з осінньою зеленню. На фасаді будівлі центрального універмагу добре видно букви "НКТ СРСР" — Народний комісаріат торгівлі СРСР. Старий Хрещатик доживає останні дні, але про це ще не знають ні окупанти, ні ті мешканці, що залишилися у місті...

Останні барикади

Залишки барикад на Хрещатику. Фото 21 вересня 1941 року

У районі площі Калініна (нинішнього Майдану) біля рогу вулиці Карла Маркса (Архітектора Городецького) залишилася барикада з мішків з піском, зведена в дні оборони. Будівлю окрвиконкому (колишньої міської думи) все ще вивершує п'ятикутна зірка. На зворотному боці знімка — напис, зроблений рукою фотографа німецькою: "На третій день окупації Києва", тобто 21 вересня 1941 року.

 

Вибухи на Хрещатику

Вибухи і хмара диму на Прорізній. Вид з боку сучасної Європейської площі. Фото 24 вересня 1941 року

У другій половині дня 24 вересня картина раптово і страшно змінюється. Абсолютно несподівано відбувається найсильніший вибух у будинку № 28, де містився магазин "Дитячий світ". Будівля моментально завалюється.

Далі вибухає будинок № 30, що знаходився по інший бік вулиці Свердлова (Прорізної). У цей час на вулиці вишикувалася черга киян, які прийшли за наказом нової влади здавати радіоприймачі. Піднімається величезний стовп вогню і диму.

 

Мінували свої

На протязі багатьох років після війни радянська пропаганда торочила, що Хрещатик було знищено нацистами. Але документальні свідчення, зокрема й ці фотографії, а також спогади свідків-киян, говорять про протилежне. Головну вулицю Києва було заміновано відступаючими радянськими військами.

Охоплені полум'ям будинки на Прорізній. Вид з боку сучасного майдану Незалежності Фото 24 вересня 1941 року

У відповідності до слів з пісні "сталінських соколів":

"Мы с любой бедою сладим,
Всех врагов развеем в дым.
Мы своей земли ни пяди
Никому не отдадим!"

старий Хрещатик було підірвано і занапащено у вогні пожежі разом з десятками кинутих радянською владою співвітчизників. Київ став єдиною в Європі столицею, де тактику "випаленої землі" було застосовано не ворогами, а своїми.

 

Велетенське згарище у центрі Києва

Трибуна стадіону "Динамо" (нині ім. В. Лобановського) і хмара диму над Хрещатиком. Фото 24 вересня 1941 року

Услід за будинками на Прорізній починають вибухати будівлі на непарній стороні Хрещатика. Горить і руйнується вся вулиця. Велетенське згарище видно з різних кінців міста.

Вид на пожежу Хрещатика з сучасної вулиці Банкової. Фото вересня 1941 року

Німецький вояк знімкував через кілька днів після вибухів і початку пожежі з майданчика на вулиці Банковій біля знаменитого будинку Городецького. Видно масштабні руйнування не тільки Хрещатика, а й прилеглих вулиць і площі Спартака (сучасної площі Івана Франка).

Зруйнована будівля "Гранд-готелю" на Хрещатику навпроти сучасної вулиці Архітектора Городецького. Фото наприкінці вересня 1941 року

Хрещатик в диму та полум'ї . Ситуацію посилило те, що відступаючі війська Червоної армії вивезли з собою на лівий берег усю пожежну техніку. Звичайно, наказ було віддано тими, хто знав на що приречено Київ. За свідченнями очевидців, німці намагалися гасити пожежу всіма наявними засобами, але, по-перше, техніки було недостатньо, по-друге, як вже казали, у місті не працював водогін, і по-третє, цим діям заважали підпільники, які перерізували й псували ті нечисленні пожежні шланги, що були в наявності.

 

Згарище стало забороненою зоною

Загородження, які гітлерівці зробили на Хрещатику. Фото жовтня 1941 року

Хрещатик горів, а потім димів декілька тижнів. Німці огородили зону пожежі і виставили навколо неї охорону. Місцевим жителям доступ до своїх помешкань в забороненій зоні було закрито.

Сквер навколо фонтану на площі Калініна (майдан Незалежності) теж стане "забороненою зоною". Фото вересня 1941 року

Страшною була доля погорільців-киян, які жили на Хрещатику і прилеглих вулицях, — під час війни в окупованому ворогами місті опинитися без житла, одягу, необхідних речей. Адже у місті залишалися найбільш беззахисні: старі, жінки з маленькими дітьми, інваліди, тяжко хворі. Саме вони мали мінімальні шанси на евакуацію.

Першотравневий (нині Міський) парк. Фото вересня 1941 року

Погорільці якийсь час тулилися в міських парках — Першотравневому (Міському) і в парку Шевченка біля університету, у родичів і знайомих.

Оголошення в газеті "Українське слово" від 9 жовтня 1941 року

Окупаційна влада, що мала мешканців Києва за худобу, але при цьому панічно боялася хвороб і епідемій, змушена була вживати заходів до розселення погорільців.

Рупор створеної наприкінці вересня 1941 року Київської міської управи газета "Українське слово" у жовтні розміщує оголошення про те, що погорільці можуть отримати ордери на нове житло.

Та ж газета наводить у номері від 21 жовтня жахаючу картину руйнувань: "Повністю зруйновані і спалені Хрещатик, Миколаївська [нині Архітектора Городецького], Мерінгівська [Заньковецької], Ольгинська вулиці і частина Інститутської, Лютеранської, Прорізної, Пушкінської, Фундуклеївської [Богдана Хмельницького] вулиць і Думській [Незалежності] майдан.

Бабин Яр і знищення більшовиками Києва