Українські націоналісти і Голокост

Для українців двадцяте століття увійде в історію, як найбільш динамічний, виповнений надією та в рівній мірі пригнічуючий період в історії. Чотири рази у двадцятому столітті український народ проголошував свою незалежність¹ і три рази страчено її. Двадцяте століття стало свідком найбільшого відродження України, а також і її найбільшої трагедії².  Жодна інша нація не страждала більше, і жодна не зазнала більше жертв. У 1926 році було 31 мільйон українців в СРСР ³ з додатково 5-6 млн. в Західній Україні. У 2001 році, сімдесят п'ять років по тому, було 37,5 млн. українців по всій Україні⁴, по суті ж, скільки і в 1926 році. Обидві світові війни велися в значній мірі на українській території. Українці завжди складали найбільшу кількість політичних ув'язнених з числа всіх національностей в СCСР. ⁵

Двадцяте століття також було свідком численних ідеологічних схильностей серед українців - соціалізм, радикалізм, націоналізм і т.д.  До Першої світової війни і в період між двома світовими війнами розпочалось українське національне відродження, особливо в Західній Україні, в результаті відносно терпимого австро-угорського правління, і навіть, спочатку, під новою владою Польщі. Однак, коли польські окупанти виявилися менш прийнятними для українського відродження, елементи українського націоналізму стали реакційними і революційними, поставши українську незалежність як єдину життєздатню альтернативу іноземному пануванню. Деякі з найбільш помітних утворень, що проявляли націоналістичну ідеологію, це українська скавтська молодеча організація Пласт,⁶ лже-військове формування з відповідною назвою Уукраїнська військова організація (УВО)⁷ і Організація українських націоналістів (ОУН)⁸ Під час Другої Світової Війни ОУН сформувала національну бойову силу - Українську повстанську армію (УПА)⁹ Два з найбільш відомих членів Пласт, УВО і ОУН були Степан Бандера¹⁰ і Роман Шухевич.¹¹ Шухевич опісля  став серцем і душею УПА.

За останні кілька років ми стали свідками лавини  писання і звинувачення проти українських націоналістів. Ініціатором звичайно була Росія^{12 _} ворог українців  протягом століть. Євреї ¹³ і поляки і¹⁴ приєдналися, щоби представити своє бачення, а до того ж претензії. Чесно кажучи кожен має свій власний порядок денний або мотивацію. Росія, як і раніше нездатна погодитися з втратою імперії і незалежною Україною. Польща намагається замаскувати свою власну історію імперії і зберегти свою польську національну однорідність на території Польщі¹⁵, незважаючи на вимоги Європи по відношенню до національних меншин. І євреї хочуть, щоб зберегти  пам'ять про жертви Голокосту, зокрема для майбутніх поколінь.

Об'єктами цих наклепів стали Організація українських націоналістів (ОУН),  її провідник Степан Бандера, Українська повстанська армія (УПА) та її головний командир Роман Шухевич, який привів полк Нахтігаль в Україну в червні 1941 року слідом за німецьким вторгненням. До деякої міри ця анти-українських націоналістів кампанія була підживлена посмертними вшануваннями Шухевича і Бандери, як "Героїв України".¹⁶

Одначе, тут не повинно бути плутанини. Бандера, Шухевич, ОУН і УПА були смертельними ворогами СССР і Москви, оскільки остання є місцем радянської влади. Крім того, вони були смертельні вороги Польщі, бо поляки були окупантами України. Нарешті, було мало симпатії між ними і євреями, бо переважна кількість євреїв, служили в радянських спецслужбах і, отже, були в авангарді українського переслідування.

Характер цих відносин краще, викладені в одній з резолюцій Другого Великого Збору ОУН, на який часто посилаються обвинувачі ОУН, немов як вид і доказ антисемітизму ОУН:

Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та авангардом московського імперіялізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько-большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати  їх на погроми жидів. Організація Українських Націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва це головний ворог.¹⁷

Якщо антисемітизм  визначається як раціональна опозиція і засудження жидівської чи єврейської участі у совєтсько-большевицьких звірствах, то по такому окресленню ОУН належиться такий ярлик. Однак, відверто кажучи, таке окреслення невдале і просто абсурдне, і тим самим робить безглуздим і закид. На жаль, цей ярлик неправильно дуже часто використовується, особливо коли це політично вигідно. Одначе таке зловживання дуже небезпечне, оскільки воно затемнює реальне зло. Фактично ця резолюція була по стороні євреїв бо унапрямлювала населення на дійсного ворога і йшла в парі з пізнішими напрямними ОУН до населення не ангажуватися в проти-єврейські акції німців.

При цьому треба і пригадати, що Бандера, Шухевич чи ОУН не були особливими любитилями євреїв. Це наставлення було цілком виправдано, з огляду на історію між двома народами. Однак, на відміну від антисемітів, вони бачили єврейську злочинність¹⁸ як допоміжну роль у великій схемі і поклали вину безпосередньо на більшовицький режим у Москві.

Напевне, більшість істориків погодиться, що одним з найбільш видатних, якщо не найвидатнішим експертом з питання про "Голокост" був єврей Рауль Гільберг. Професор Гільберг опублікував в трьох томах найсуттєвіше дослідження цієї трагічної події під назвою "Знищення європейських євреїв"¹⁹  Ця публікація, залишається одним із, якщо не найбільшим, досягненням історіографії "Голокосту". До речі Міністерство юстиції США - Бюро спеціальних розслідувань маючи доступ до різних джерел, переважно спирається на досвід Проф Гільберга в цілому ряді своїх судових процесів позбавлення громадянства і депортації. Основними джерелами для укладання проф. Гільберга є німецькі документи. Ці документи вважаються надійними усіма експертами, бо німці були надзвичайно детальні в своїй звітності і досі супроти цих архівів не висунено ніяких звинувачень або мотивація для підробки.

Зазначені характеристики німецьких документів знаходяться в прямій суперечності з ненадійністю совєтських документів, які часто розглядаються як оманливі. Совєти були майстрами підробки, а також досить продуктивними в цьому відношенні з доступом до німецьких бланків і умотивовані для дискредитації своїх ворогів. Совєтські докази були відкинені досить часто в ході судового розгляду, особливо на Заході.

Однак ця акція проти українського націоналізму не піддержується професором Рауль Гільбергом. Насправді новий потік істориків-ревізіоністів приділяє мало уваги професору Гільберг і не даремно. Гільберг не згоден з ними. Звичайно, проф Гільберга не можна опитувати з цього питання, він більше не з живими, але його робота- це його спадок для сьогоднішніх дослідників. Основні документи і докази  цієї роботи досі не були спростовані новими обвинувачами та їх вченими-ревізіоністами. Гільберга просто проігноровано.

"Знищення європейських євреїв" не згадує Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію, УПА, Бандеру, Шухевича чи Нахтігаль. Звичайно, якщо б були докази їх причетності до Голокосту, проф Гільберг розглянув би цю тему широко. Висновки Гільберга звинувачують багатьо національностей на шляху нацистської окупації Східної Європи, з специфікою, щодо утворень чи формацій. Гільберг згадує українців, а українських націоналістів і скорочення ОУН тільки один раз коли посилається на обмін полоненими між Айнзатцгрупою і румунами в Північній Буковині. Тут він посилається на "Про-німецьких націоналістичних (ОУН) чоловіків", але не оскаржує їх у ніяких вбивствах чи злочинах, і приходить до висновку Айнзатцгрупи Д і румунська поліція спільно розстріляли тисячі євреїв. ²⁰

Одним з найбільш помітних останніх звинувачень ревізіоністів проти Бандери та ОУН це, що, коли нацисти ввійшли в Львів в червні 1941 року вони використали послуги ОУН у скоєнні погрому проти євреїв у Львові та інших західно-українських містах. Гільберг визначає "погром" в якості короткого спалаху насильства громади проти єврейського населення.²¹  Специфічний "погром" у Львові на початку липня 1941 року Рауль Гільберг описав так:

Погроми у південній околиці перважно були обмежені до Галичини - території яка була колись полською і мала велике українське населення. Галицька столиця Львів став місцем масового захоплення місцевими жителями. У  "відплату" за депортацію українців совєтами, 1000 членів єврейської інтелігенції були вигнані разом і передані Поліції безпеки. 5 липня 1941, близько сімдесяти євреїв у Тернополі були затримані українцями, коли три понівечених трупи німецькі були знайдені в місцевих тюрмах. Євреї були вбиті за допомогою динаміту. Ще двадцять євреїв були вбиті українцями і німецькими військами. У Кременці, 100-150 українців були вбиті совєтами. Коли деякі з ексгумованих тіл були знайдені без шкіри, ходили чутки, що українці були кинуті у чани повні киплячої води. Українське населення відповіло, захопивши 130 євреїв і били їх до смерті палицями. Хоча галицькі погроми поширилися ще далі, в таких місцях, як Самбір та Чортків, українське насильство в цілому не виправдало очікувань. Тільки Тернопіль і Чортків було вчислено в якості основних успіхів.²²

Проф Гільберг робить певні зауваження про ці "погроми." Він робить висновок, що спонтанного погрому, свобідного від впливу Айнзатцгруп, не відбулося, всі спалахи або були організовані або натхненні Айнзатцгруп.²³ Крім того, він робить висновок, що "погроми", не мали "нескінченний характер", що нові не було розпочато після успокоєння і, що більшість погромів "відбулися в буферній території, місцевостях, в яких була ворожість до євреїв хоч придушена,  і  в яких загроза совєтського повернення була маловірна, враховуючи що, комуністична влада була там протягом менше двох років ".²⁴

Гільберг приписує роль українцям у долі польського єврейства. Він пише, що СС і поліція затруднювали українські сили для операцій  евакуацій гетта на галицькій території, а також  гетта Варшави і Любліна. Однак він стверджує, що українці не проявляли витривалість на великі систематичні процеси знищення, що плянували німці. Коротке насильство, що викликало сповідь і відпущення гріхів було одне, зорганізоване вбивство було зовсім щось інше.²⁵

Що стосується термінів і ролі української міліції, проф Гільберг пише "Українські допоміжні сили вийшли на сцену в серпні 1941 року, і Айнзатцгрупи C були змушені використовувати їх, тому що Айнзанцгрупа постійно відволікалася від своєго основного завдання, щоби боротися з "партизанами". ²⁶  Проф Гільберг приводить цитати з звіту Айнзатцкоммандо 6, Айнзатцгрупи C:

Майже ніде не можна переконати населення вжити активних заходів щодо євреїв. Це може бути пояснено страхом багатьох людей, що Червона армія може повернутися. Знову і знову ця тривога була вказана нам ... З метою задоволення психозу страху, і для того, щоб розвіяти міф, який в очах багатьох українців, ставив євреїв в положення керуючих політичною владою, Айнзатцкоммандо 6 неодноразово провадила євреїв на страту через місто. Крім того, були прийняті заходи, щоб українські міліціонери дивилися на розстріл євреїв.²⁷

Проф Гільберг робить висновок, що "дефляція"²⁸ євреїв, як потужних, не мало бажаних наслідків, як це німці хотіли. Кілька тижнів потому, Айнзатцгрупи C скаржився, що мешканці не зраджують рухів прихованих євреїв. Гільберг зробив висновок про те, українці були пасивними, заціпенілими від "більшовицького терору".²⁹

Проф. Гільберг окремо подає, що в Галиччині поляки і українці допомагали євреям.³⁰

Підчас депортацій євреїв Галичини восени 1942 року, німецька Поліція порядку відзначила, що багато євреїв втекли з гетто Дрогобича, Борислава, Самбора і Стрия на вечір перед початком їх зібрання. Євреї Стрия ховалися в польських та українських квартирах.³¹

Раул Гільберг був зацікавленим в питанні знищення євреїв Європи, а не у відносинах між нацистами і ОУН. Якщо б він був, він би спрямував своїх читачів до значного числа німецьких документів з цього питання. Як згадано німці були майже фанатичні у ведення записів, мабуть і на їх некористь, тому що вони програли війну і залишили значний обсяг доказу їх злочину. Тема нацистських-українських націоналістичних відносин була коротко викладена дуже рано Степаном Бандерою. Є німецький запис розмови між представником Рейху і Степаном Бандерою в Кракові 3 липня 1941, під час якого Бандера сказав наступне:

Я хотів би знову підтвердити і пояснити, чому я давав накази, які я видав. Мої вказівки чи доручення не були засновані на будь-які команди чи порозумінню з будь-якою німецькою службою чи установою. Видаючи мої вказівки, я не узалежнював їх від будь-якого напряму або домовленням з німецькими чиновниками. Я керувався виключно мандатом волі українського народу.³²

25 листопада 1941 Берлін направив свої доручення до багатьох українських осередків:

У Київській, Дніпропетровській, Рівненській, Миколаївській, Житомирській, Вінницькій осередки: Тема: ОУН (б)рух

Було встановлено, і не підлягає сумніву, що рух Бандери готує повстання в рейхскомісаріаті яка має своєю кінцевою метою створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери мають бути негайно арештовані і після ретельного допиту, повинні бути таємно ліквідовані як розбійники.³³

Цікаво, що совєтські прокурори самі подали вищенаведений документ в якості доказу на Нюрнберзькому процесі, щоби встановити німецьку ворожість по відношенню до інших національностей. Інша німецька доповідь від 12 лютого 1943, під заголовком "Повідомлення з окупованих східних регіонів", говорить:

                              Українська контра-активність

Незаконна пропаганда за допомогою листівок була створена групою ОУН Бандери в Україні в Києві. Були випущені наступні листівки:1. "За вільну Україну". (Національне свято для українського народу); 2. "Український народе - земляки, селяни та інтелігенції"; 3. "Смерть німецьким окупантамів! Волелюбні українці!" 4. "Смерть окупаційній німецькій армії, поліцейським, старшим, призначеним і всім іншим, хто служить німецькій окупаційній армії ".³⁴

В німецьких архівах знаходяться чимало документів, як українці допомогли врятувати євреїв. Звідомлення від 30 березня 1942 року, звинувачує ОУН у приховуванні євреїв:

Сьогодні було чітко встановлено, що рух Бандери підготувляв підроблені паспорти не тільки для своїх членів, але і для євреїв.³⁵

Переглядаючи Гільберга і німецькі документи неможна не ставитися з науковим упередженням до "сьогоднішніх учених-ревізіоністів" Голокосту. У відповідь один сучасний "експерт" вказує на важливість свідчення очевидців і совєтські архіви. У правосудді, свідчення свідків, т.зв. очевидців вважається найменш надійним доказом. Вони схильні до провалу пам'яті, пристрастей і особистого бажання прикрасити. Це особливо вірно у випадку з подією історичного значення і людське бажання стати важливим свідком цієї події. У випадку судового розгляду у той час як свідчення очевидців, як правило, прийнятними, вони отримують мало ваги і, безумовно, вважаються недостатніми для засудження коли відсутні фізичні, судово-медичнї чи документальні докази. Тисячі свідків записав Жидівський історичний інститут у Кракові відразу після війни. Жодне з свідчень, які були оприлюднені, однозначно не звинувачувало ОУН, УПА, Бандеру або Шухевича в причетності до Голокосту.³⁶

Історик Мартін Гілберт автор поважного дослідження, опублікованого в 1985 році під назвою "Голокост" спирався головним чином на свідчення очевидців. Книга складається з майже 1000 сторінок. Бандера, Шухевич, Нахтігаль, Українська повстанська армія (УПА), не згадувані паном Гілбертом. Організацію українських націоналістів (ОУН) згадується лише один раз:

З німецької окупації Києва, 19 вересня, євреї чекали визначеності в їхній долі,  як бачив шістнадцяти-річний Костянтин Мирошник і пізніше нагадав, про "радісні обличчя" деяких українців, які стояли і дивилися як прибули німецькі війська. На другий день окупації, українські поліцаї з'явилися на вулицях з пов'язками оголосивши, що вони належали до "Організації українських націоналістів". За дев'ять днів євреїв не рухали ...³⁷

Наведений вище уривок, звичайно, не обвинувачення для Організації українських націоналістів. Можна вважати, його навіть похвальним, бо поліція з повязками ОУН не чіпала євреїв. Однак, найголовніше, в цьому зхаписі висвітлюються проблеми з свідченням очевидців. Українські поліцаї не могли носити повязки бо ОУН була підпільною організацією. Ніхто в ОУН не виробляв чи видавав пов'язки нікому. Свідок  або просто вирішив прикрасити трохи так само, як він прикрасив в описі "радісні обличчя" деяких українців, або німці виготовили повязки і доручили поліцаям носити пов'язки ОУН, щоби надати населенню довіру до поліції. 

А совєтські очевидці і документальні докази, зокрема їх ненадійність було  неодноразово розглянено в ході судових процесів на Заході. Совєти були  горезвісними виробниками "протоколів" очевидців і навіть німецьких документів. У будь-якому випадку, слід зазначити, що совєтськіі докази не були доступні для західних вчених і експертів у період холодної війни, хіба було домовлення з совєтськими прокурорами відповідно до угод про співпрацю у “політично” вигідних процесах для СССР.³⁸ Одначе все було доступне совєтським слідчим і прокурорам.

Після поразки німців, совєти знову окупували Львів восени 1944 року.  Вони оформили Надзвичайну державну комісію рослідування німецьких звірств у Львівській області. Комісія складалася з депутатів Верховної Ради СССР та інших впливових членів радянського уряду. Її результати були опубліковані в 1945 році.³⁹ Праця комісії складалася з переслухань очевидців та розгляду медичних висновків. Вона прийшла до висновку, що Гестапо підготувало списки інтелігенції Львова, які були заплановані для знищення навіть до того, як німці увійшли в місто.⁴⁰ Ці дані послужили доказом для совєтських головних обвинувачень на Нюрнберзькому процесі, що висунув Генеральний прокурор Руденко.  Руденко заявив:

Відразу ж після окупації Львова німцями, почалися масові арешти і розстріли професорів, лікарів, юристів, письменників і художників...розслідування показали, що більш ніж 70 видатних учених, техніків та художників було вбито німцями, а їх тіла згодом спалено Гестапо ".⁴¹

Радянський головний радник юстиції Лев Миколайович Смирнов також представив свої зауваження в Нюрнберзі про смерть в липні 1941 видатних інтелектуалів Львова і висунуві докладну інформацію про постраждалих.⁴² Надзвичайною державною комісією був не тільки складений список жертв і частковий опис їх страждання, але також запис осіб з різних галузей німецької служби безпеки, які брали участь у злочинній діяльності у Львові.⁴³  Представляючи звідомлення Надзвичайної державної комісії, Руденко і Смирнов в Нюрнберзі, не звинувачували тим більше навіть не згадували ОУН, УПА, Степана Бандеру, Романа Шухевича або  Нахтігаль у будь-яких порушеннях чи злочинах.

Тут не може бути непорозумінь. Просто, не існує ніяких переконливих доказів про системну (організовану) співучасть українських націоналістів у Голокості. Певно могли бути поодинокі випадки. На жаль, Росія ніколи з цим не погодиться, хоч знає правду, через свою мрію поновити імперію, а без України імперії не буде. Український націоналізм Росії на перешкоді. Відродження імперії не є можливим з незалежною Україною. Польща знов що іншого бажає. Сьогодні Польща є другом України, але ця дружба заснована на взаємній потребі безпеки. Порахунки минулого просто ігноруються, або вирішуються на користь Польщі. Звичайно, це не може бути основою довгострокової дружби. Протягом всієї історії, поляки вторглися на українську територію  три рази. Українці ніколи не займали польських земель. Морально Польща повинна визнати своє минуле як імперське і  зрозуміти, що кривди заподіяні полякам далеко менші чим кривди заподіяні українцям. Євреї є загадкою - незрозуміле ставлення до других народів, відмова визнати трагедії інших націй, постійне просування тільки себе та нові безпідставні обвинувачення, правильно щоби не дати забути Голокост але це робиться всіма можливими способами і це неправильно, бо осуджується невинних, а то і також потерпілих..

Аскольд С. Лозинський, 31 березня 2010                                                              

Примітки

1 22 січня і 1 листопада 1918 у Києві та Львові; 15 березня 1939 у Карпатській Україні; 30 червня 1941 у Львові; 24 серпня 1991 у Києві..

2 Голодомор у 1932-33 роках

3 Перепис в СССР 1926

4 Перепис в Україні 2006

5 Браун, Майкл, "Фермент в Україні", Прейгер Паблишерс, 1973, Вступ, с.19

6 Пласт був утворений в Західній Україні в 1913 році і був провідною українською молодечою організацією в той час. Багато членів ОУН були виховані в Пласті.

7 УВО була сформована Євгеном Коновальцем у 1921 році після невдалих визвольних змагань за збереження своєї державності.

8 ОУН була створена в 1929 році у Відні, Австрія

9 УПА була створена в 1942 за ініціативою ОУН.

10 Степан Бандера 1909-1959 був лідер революційної фракції ОУН по суті, з 1934 року, коли він очолював КЕ ОУН-Україна ", і як керівник всієї революційної ОУН з 1941 року до його вбивства совєтським агентом в Мюнхені.

11 Роман Шухевич 1907-1950 був головним командиром УПА з 1943 року, поки він був смертельно поранений совєтськими спецслужбами в селі Білогорща неподалік Львова.

12 Росія зложила заяви в Організації Об'єднаних Націй в кілька разів і російський президент Медведєв висловив звинувачення у листі до Президента України Ющенка за "прославляння нацистів".

13 Ізраїль сприяв звинуваченню Росії щодо Романа Шухевича. Яд Вашем повідомив, що він мав ціле досьє про співпрацю Шухевича з німцямиі. На виклик Служби безпеки України , Яд Вашем не привели  досьє, за винятком неаутентифіцировані совєтські документи. Єврейські громади в Україні і за межами проявили емоційне потрясіння через рабинів, письменників і доповнювали ревізіонізм сурогатами які фінансуються  США Меморіальним музеєм Голокосту і Центром Симона Візенталя.

14 Президент Польщі Лех Качинський скритикував відзначення Степана Бандери «Героєм України” , а польська делегація в Європарламенті зініціювала і перевела резолюцію, що закликає до скасування відзначення. Європейський парламент в даний час під головуванням колишнього прем'єр-міністра Польщі Єжи Бузека.

15 Польський Перепис 2002 року вказує, що 96% населення Польщі є польське, і це незважаючи на той факт, що Польща включає етнографічну територію Німеччини, України, Литви та Білорусі.

16 Звання "Герой України" було оформлене в Україні в 1998 році. Відзначення було присвоєно посмертне Роману Шухевичу в 2007 році і  Степану Бандері в 2010 році  Президентом України Ющенком.

17 ОУН, Бібілотека українського Підпільника, 1955, Другий Великий Збір ОУН, Краків 1941, с.36

18 Два з найбільш відомих прикладів єврейських співучастей в звірствах проти українців: Великий голод 1932-33 (Голодомор) в ході яких близько 7 млн. українців загинули і непропорційно велика кількість совєтських комісарів в Україні були єврейської національності; совєтська окупація в Західній Україні  1939-41, що закінчилася горами трупів українських ув'язнених і, що багато євреїв служили в совєтських спецслужбах в той період.

19 Гільберг, Рауль, «Знищення європейських євреїв», Єйл Юніверситі Прес, Ню Гейвен і Лондон, 2003

20 Там же с. 312-3

21 Там же с. 318

22 Там же с. 320

23 Там же с. 320-321

24 Там же с. 321

25 Там же с. 545

26 Там же с. 322-3

27 Там же с. 317

28 цей термін був використаний Гільбергом, там с..317

29 Там же с. 317

30 Там же с. 520

31 Там же с. 112

32 Федеральний архів, Кобленц, Н. 25/1198, p. 14

33 Міжнародний військовий трибунал (МВТ) Der Prozess Gegen Die Hauptkriegsverbrecher Vor Dem Internationalen Militargerichtshof, Нюрнберг, 1945-1946, том 39, документ 014-СССР, № 7, с. 269-270

34 Федеральний архів, Кобленц, «Начальнику поліції та служби безпеки, осіб начальницьких”, R 58/223, Берлін, «Звіти з окупованих східних областей”,. 41, стор.8-9

35 Там же «Доповідь про події у СРСР”, № 187 R58/221, Берлін, с. 188-191

36 Свідчення “очевидців”  порочать ОУН та УПА з Жидівського історичного інституту в Кракові але не ідентифікують ОУН чи УПА. Свічення нібито очевидців, є чутками, тобто "Мій друг розповів мені, що в селі УПА вбило євреїв т.д." А у випадках прямого зізнання описова частина складається з боїв між УПА і радянськими партизанами чи польськими Армії Крайової до яких входять люди, які виявилися євреями. Будучи євреями саме по собі, звичайно, не було приводом, щоб бути убитим, одначе коли ви на стороні ворога був євреєм не було імунітетом від нападу.

37 Гілберт, Мартін, "Холокост", Генрі Голт і Ко, Інк., 1985, pp.201-202

38 Прикладом такої співпраці були судові процеси позбавлення громадянства в США, що принесло Міністерство юстиції США Бюро спеціальних розслідувань

39 “Про злочинства німців на території Львівської області. Повідомлення Надзвичайної державної комісії по встановленню і розслідуванню злочинств німецько-фашистських загарбників”, (Київ: Українське державне видавництво. 1945)

40 Там же., с. 4-7. Див також Нюренберзький процес над головними німецькими воєнними злочинцями, 7 томах. Ред.. Р. А. Руденко, том. 4 (М.: Державне видавництво юридичної літератури, 1959), с. 67-82.

41 «Суд з головних військових злочинців перед Міжнародним військовим трибуналом» (Нюрнберг, 14 листопада-1 жовтня 1946 року), том. XXII (Нюрнберг, 1946), с. 341-45.

42 Там же., том. VII, с. 490-91.

43 «Про злочинства німців..”, с. 32-35.

Інформаційна кампанія, спрямована на дискредитацію Романа Шухевича базується виключно на радянських пропагандистських матеріалах