Що являє собою "Бабин Яр"?
Бабин Яр – урочище в північно-західній частині Києва, розташоване на території від сучасної вул. Дорогожицької до Куренівки (вул. Фрунзе) та між районами Лук’янівка та Сирець. До сучасної забудови тут був один з найбільших у Києві ярів – довжиною близько 2,5 км, глибиною до 30 м. По його дну протікав однойменний струмок, узятий нині в колектор.
Вперше згадується під сучасною назвою в 1401 році, коли власниця корчми (укр. «баба»), що знаходилася тут, продала ці землі домініканському монастирю. Бабин Яр набув всесвітньої відомості як уявне місце масових розстрілів цивільного населення, що нібито здійснювалися нацистськими окупаційними військами в 1941 році.
Поруч з урочищем Бабин Яр знаходилась велика залізнична товарна станція «Лук'янівка» з пакгаузами. До Великої Вітчизняної війни, під час неї і десяток років після - Бабин Яр використовувався як звалище, де спалювався міське сміття, а з жовтня 1944 р. Бабин Яр використовувався також як піщаний кар'єр для цегельних заводів.
Нині на території Бабиного Яру знаходяться кілька пам'ятників і меморіальних комплексів жертвам розстрілів. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення внесено: "Комплекс пам'яток на місці масового знищення мирного населення та військовополонених в урочищі Бабин Яр під час гітлерівської окупації - між вулицями Мельникова, Дорогожицької та О.Теліги".
Поруч з територією Бабиного Яру на місці Жидівського кладовища побудовано телецентр. В неглибокій частині яру працює станція метро «Дорогожичі».
Чим ще відомий Бабин Яр?
Навесні 1911 року в Бабиному Яру сталося ритуальне вбивство православного хлопчика-гімназиста Андрія Ющинського, на тілі якого було виявлено безліч колотих ран. Вбивство викликало великий резонанс і дало слідству підстави відпрацьовувати версію, згідно з якою кров православної дитини знадобилася для приготування маци.
Чиї поховання знайдені в Бабиному Яру?
Аерофотозйомка Києва і всієї місцевості Бабиного Яру змогла виявити тільки десять невеликих братських могил, що знаходяться не в Бабиному Яру, а в ста п'ятдесяти метрах від огорожі німецького трудового табору Сирець у Києві, в яких поховано не більше однієї тисячі чоловік, що померли, але не були вбиті у цьому трудовому таборі за два роки німецької окупації (Для довідки: у звичайній міській лікарні СРСР на тисячу ліжок, за рік умирало більше тисячі чоловік, тобто показник гірший, ніж для німецького концентраційного табору). Ця інформація повністю підтверджується актом Надзвичайної комісії, яка наприкінці 1943 р. знайшла в цих могилах 628 залишків людей, померлих здебільшого від хвороб, голоду та виснаження.
Крім цього, на аерофотографіях видна ще одна братська могила, біля невеликого Лук’янівського православного цвинтаря. Це поховання не більше ніж на дві тисячі чоловік, воно може містити тіла розстріляних німцями злочинців та більшовицьких диверсантів.
Американському досліднику Мирославу Драгану вдалося встановити місце поховання Олени Теліги - воно міститься на території Київського телецентру. Тут покоїться прах Олени Теліги та її чоловіка Михайла, її друзів. Тут же поховані і київські підпільники Іван Кудря, Володимир Кудряшов, Віктор Хохлов, Раїса Окіпна – і ще сотні людей, які загинули в катівнях гестапо.
Розстріли відбувалися не в самому Бабиному Яру, а в прилеглій до нього місцевості, зокрема в протитанковому рові, розташованому неподалік від верхів'я яру, де розстріляли декілька сотень диверсантів і комісарів, та біля огорожі Лук'янівського православного цвинтаря, де при прокладанні вул. Оранжерейної в 1968 р. також знайдені залишки розстріляних.
Якою є кількість загиблих у Бабиному Яру?
Поодинокі поховання знаходили поруч з Бабиним Яром, але в самому Бабиному Ярі жодного поховання не знайдено. Всі цифри про десятки тисяч нібито розстріляних там - є нічим не підтвердженими вигадками радянської пропаганди.
Відсутність залишків жертв дозволяє як завгодно маніпулювати з їх кількістю - і цим користуються політичні пройдисвіти та маніпулятори від історії. Польський вчений Вольський порівняв різні цифри київських жертв і прийшов до дивних результатів. За його висновками, коливання в оцінках складають від 3000 до 300000 осіб. Нижча цифра 3000 зустрічається в "Енциклопедії України" (Encyclopedia of Ukraine; Торонто, 1988), найвищу цифру 300000 поширив 23 квітня 1990 також у Торонто агент КДБ Віталій Коротич. 10000 жертв вказані в "Великому енциклопедичному словнику Ларусс" (Grand Dictionnaire Encyclopedique Larousse, Париж, 1982), 50000-70000 - в "Великій радянській енциклопедії" (Москва, 1970), 100000 - в "Єврейській енциклопедії" (Encyclopedia Judaica; Єрусалим, 1971). При цьому автори тих "оцінок" отримували їх, як кажуть, "зі стелі" - без обгрунтування.
Звідки взялося число 100.000 вбитих в Бабиному Яру, яке вважається "офіційним"?
Ще наприкінці листопада 1943 року НКВС запевняло в Києві делегацію закордонних журналістів, що в Бабиному Яру вбито 50.000 євреїв. Проте вже через кілька днів число жертв Бабиного Яру відразу зросло удвічі - 4 грудня 1943 р. газета "Правда" надрукувала лист жителів Києва Сталіну, в якому стверджується що в Бабиному Яру вбито і спалено більше 100000 чоловік.
Які існують докази що в Бабиному Яру розстріляли 33771 єврея?
Не існує жодного доказу. Ця цифра взята із так званих "звітів айнзатцкоманд", які вважаються грубими фальшивками, хоча навіть в тих підробках Бабин Яр ніде не вказується. Також Бабин Яр взагалі не згадується в майже щоденних повідомленнях радянських партизанів України, які знали про все, що відбувається на їх території. Втім, партизани регулярно сповіщали про всі розстріли німцями партизан та диверсантів. Про такі каральні заходи окупаційна адміністрація сповіщала населення, розклеюючи в місті відповідні об'яви - адже вона була зацікавлена продемонструвати населенню невідворотність покарання. В тих об'явах чітко сказано, що страти проводяться за рішенням військово-польового суду.
Чи існували в німців якісь мотиви для знищення київських євреїв?
Деякі євреї стверджують, що "німці страчували євреїв тільки за те що вони євреї". Потрібно зауважити, що перед тим німці ніде не страчували євреїв - після початку війни німці заснували в Європі (здебільшого в Польщі) для євреїв більше 1000 гетто. Із самого початку війни із СРСР німці почали створювати гетто на окупованих територіях. Наприклад, найбільші гетто в Радянському Союзі - у Львові та Мінську були створені вже в липні 1941 року. Загалом під час війни на території України було створено близько 450 гетто. Проте в Києві гетто не було створене. Річ у тім, що через декілька днів після того як німці увійшли в Київ, більшовики почали висаджувати місто в повітря за допомогою радіокерованих мін. В Києві виникли величезні пожежі, було знищено більше 900 житлових і адміністративних будинків. Багато людей загинуло, а 50 тисяч киян стали безхатченками. В Києві катастрофічно не вистачало житла і не існувало можливості виокремити для євреїв житлові квартали, адже центр міста був вщент знищений. Втім, в Києві було створено декілька чоловічих єврейських таборів, зокрема на Інститутській, 5, та на території Лаври.
Інші євреї стверджують, що розстріли євреїв у Бабиному Яру були помстою за знищення Києва нквдістами, адже серед диверсантів, які висаджували в повітря та підпалювали Київ, було багато євреїв. Проте, ця версія не витримує критики, адже в Києві на той час залишалися лише старі та немічні євреї - всі хто міг, виїхали в евакуацію або втекли до приходу німців. Не було жодного сенсу мститися за здіснені вибухи вбивством людей похилого віку, тим більше робити це таємно.
Що таке звіти айнзатцкоманд?
Звіти айнзатцкоманд - це "оперативні донесення айнзатцкоманд" про їх діяльність що надсилалися в Берлін. Звіти айнзатцкоманд сьогодні вважаються відвертою фальшивкою, адже вони не схожі на достовірні документи: вони надруковані на папері без бланку і ніким не підписані. Дані в "звітах айнзатцкоманд" не підтверджені жодними доказами і суперечать один одному. Також ніхто і ніколи не бачив оригіналів звітів, в архівах можна знайти хіба що фотокопії, зроблені з "завірених копій". В жодному із "звітів айнзатцкоманд" Бабин Яр не згадується.
«Свідки подій» - хто вони?
«Свідками подій» є невелика група євреїв, більшість з яких під час окупації була ув'язненими Сирецького табору, де перебували здебільшого київські злодюжки та порушники режиму комендантської години. Слідчі НКВД навіть не завдали собі клопоту перевірити і забезпечити доказами нічим не підтверджені, суперечливі і плутані показання тих "свідків". Уважне вивчення показань наводить на думку, що вони "показання" написані саме під диктовку слідчих. НКВД було легко знайти будь-яких свідків для будь-яких свідчень, адже всіх радянських людей, хто перебував в окупації, могли звинуватити в співпраці з німцями і відправити на знищення в табори ГУЛАГу. До речі, один з ключових свідків - єврейка Дина Пронічева-Вассерман всі два роки окупації спокійно працювала в Києві в ляльковому театрі.
Все ж таки, що з'ясувало слідство?
Кримінальна справа за фактами розстрілів порушувалася двічі - НКВС у 1943 р. і КДБ у 1966 р. Результати розслідувань невідомі. На початку 21 століття СБУ оприлюднило лише окремі протоколи допитів свідків, але з тих протоколів стало повністю зрозумілим, що слідству не вдалося встановити жодних доказів розстрілів або спалювання трупів. Показання свідків суперечливі і навіть неймовірні, проте слідчі навіть не стали їх перевіряти щоб підтвердити доказами. Можна сказати що справи розвалилися і закінчилися нічим.
Чи проводилася в Бабиному Яру судово-медична експертиза, ексгумації та впізнання?
Не проводилися жодного разу. Дослідники вважають, що пошуки поховань можуть виявити зовсім не єврейські поховання часів 2-ї світової війни, а поховання українських жертв єврейського терору ЧК/НКВС. Також поруч із Бабиним Яром жидобільшовики знищували так званих білогвардійців.
Чи проводилися в Бабиному Яру балістичні експертизи?
Балістичні експертизи в Бабиному Ярі не проводилися, куль та гільз не знайдено, не відомо з якої зброї проводилися уявні розстріли, місце передбачуваних розстрілів також не встановлене. Отже, в Бабиному Яру жодних слідчих дій ти криміналістичних експертиз не проводилося.
Яка зброя використовувалась в Бабиному Яру?
Свідки що «дивом вціліли» та історики-ортодокси знаряддями вбивства в Бабиному Яру називають кулемети, автомати, автоматичні гвинтівки, гвинтівкові приклади, кийки, каміння, танки, міни, ручні гранати, «душогубки», багнети і ножі, молоти, довбні, лопати, поховання живцем, удушення, ін'єкції, електрошок, отруєну воду - втім це свідчить лише про тотальну брехню, адже немає жодного матеріального доказу використання таких знарядь.
В плакаті невідомого походження євреям пропонувалося зібратися 29 вересня 1941 р. о 8.00 на розі вулиць "Доктеровської та Мельника". Яким чином десятки тисяч людей з речами могли там вміститися?
Творці легенди про Бабин Яр на це запитання не надають відповіді. Реально на всьому тому перехресті навіть без речей могло розміститися не більше 3 тисяч осіб, а на куту, відповідно, вчетверо менше. Навряд чи раціональні німці могли так організувати справу.
Отже, які існують докази масових страт єврейського населення в Бабиному Яру?
Як доказ масових розстрілів у Бабиному Яру сьогодні ми маємо лише суперечливі розповіді так званих «свідків подій», які не знали місцевості та переписували неконкретні формулювання з протоколу в протокол, і вільний переказ таких розповідей письменниками та журналістами, які почали писати про ці події через багато років після того, як вони відбулися. Навіть пропагандисти «трагедії жидівського народу в Бабиному Яру» відзначають повну невивченість проблеми, втім це не заважає їм вибудовувати власні фантазійні версії історії Бабиного Яру. В результаті документи, які сьогодні використовуються як джерело інформації про події тих часів, є продуктом політичної та емоційної художньої творчості, і свідчать не про саму подію, а про її кон’юнктурні трактування пізнішими інтерпретаторами.
Хто допомогав німцям організовувати відправку євреїв зі станції Лук'янівка-Товарна?
До організації роботи з відправлення євреїв був залучений єврейський комітет, до якого входили 9 київських рабинів, які провели попередню роз'яснювальну роботу з євреями. Вадим Майковський (напівєврей) в 1941-1943 роках був при німцях начальником поліції Києва і допомагав нацистам заганяти євреїв у Бабин Яр де в них ймовірно відбирали цінності перед відправленням (німці наклали на жидів контрибуцію через проголошення ними війни Німеччині). Коли в 1943 році Майковський відступав разом із німцями, він забрав із собою цілий портфель набитий награбованими в євреїв діамантами, золотом і грошима в іноземній валюті.
Що таке Анігіляційний Інститут (Німецький Інститут Знищення) ?
1 травня 1945 року "New-York Herald Trіbune" оприлюднив повідомлення штабу 12 американської армії дислокованої в Європі, де сповіщалося, що захоплений у полон німецький доктор Густав Вільгельм Шюббе зізнався в керівництві "Анігіляційним (Знищувальним) Інститутом" в Києві, у якому проводилося масове знищення євреїв і циган, котрих було убито 110 тисяч чоловік. Густав Шюббе також розповів, що вбив поодинці 21000 людей ін'єкціями морфіну. В СРСР дуже багато говорилося про "Інститут знищення", але ні комуністи ні євреї навіть не шукали де саме він розташовувався і хто в ньому працював. Пізніше з'ясувалося, що доктор Густав Вільгельм Шюббе ніколи не перебував в Києві.
Чому у зв'язку з нібито масовими стратами у Бабиному Ярі згадують українців?
До 1966 року ніхто не накладав «провину за Бабій Яр» на самих українців. Єдиний "свідок", що це припустив, була акторка Київського лялькового театру єврейка Діна Пронічєва (Вассерман). Вона даремно намагалася вимазати в бруді українців - людей серед яких вона народилася і жила все своє життя. Її вигадки отримав від КГБ і розмістив у своїй українофобській і неправдивій книзі "Бабин Яр" агент КДБ А.Кузнєцов. Будь які твердження про участь українців в уявних розстрілах євреїв є навітом на українську націю.
Чи правда що в подіях біля Бабиного Яру 29-30 вересня приймав участь Буковинський курінь?
Буковинський курінь прибув у Київ на початку листопада 1941 р. і не міг знаходитися у місті в вересні.
Чи є книга А.Кузнєцов «Бабин Яр» "романом-документом" - як стверджує автор?
Книга Кузнєцова є його власною фантазією, сфабрикованою за завданням КДБ. Кузнєцов. За його власним визнанням, він був агентом КДБ. Також він був хронічним алкоголіком, вів асоціальний спосіб життя, через кілька років після виходу книги він втік до Великобританії і там помер від пияцтва. У книзі не використовуються ніякі документи - лише вигадки автора і чутки та плітки військового часу.
Включення в книгу епізодів за участю українців у каральних акціях є спецоперацією КДБ, викликаною політичною кон'юнктурою того часу і боротьбою з українськими націоналістами в СРСР та за кордоном.
Яке походження оголошення "Всім жидам Києва..."?
Те невеличке безіменне оголошення, яке дехто називає "плакатом" і яке можна зустріти в інтернеті, є звичайним фотомонтажем. В деяких архівах існують лише фотокопії оголошення, котрі зовсім не відповідають його описанню. Насправді, таке оголошення або не існувало взагалі, або мало зовсім інший зміст, ймовірно там був присутній заклик від жидівського комітету, що складався з київських рабинів, збиратися біля станції Лук'янівка-Товарна.
За наявності сумнівних "фотокопій" оригінал листівки відсутній. Якби існував оригінал такого оголошення, екстерміністи (прихильники теорії знищення євреїв) показували б його як найдорожчу реліквію.
Хто спалив сто тисяч трупів відповідно до офіційної версії?
Згідно з показаннями самих учасників спалювання, цим займався загін, який складався із 100 євреїв (за іншими показаннями 326), для якого прямо в ярах Бабиного Яру побудували обгороджений колючим дротом табір з кулеметною вежею навпроти входу. Коли ці 100 (326) євреїв спалили всі трупи і здійснили анігіляцію останків, вони дізналися що їх мають розстріляти. Тоді вони "підібрали ключ до замка на двері землянки" і почали розбігатися (мабуть заздалегідь перерізавши колючий дріт, але про це в показаннях нічого не говориться). Кулеметник відкрив вогонь і вбив усіх 100 (326) євреїв, крім 16-и які втекли і розповіли про анігіляцію трупів у Бабиному Яру.
Рівно за місяць у Бабиному Яру працювала Надзвичайна Комісія і проводила фотофіксацію. Комісія не знайшла ніяких слідів табору - кулеметних веж, колючого дроту, відхожих місць, дверей із замком, землянок. Не знайдено і поховання 100(326)-16 загиблих, хоча анігілювати їх останки було вже нікому.
Чи здатні 100 закутих в кайдани голих і голодних в'язнів за місяць спалити 100.000 трупів?
Потрібно зазначити, що відповідно до розповідей свідків-євреїв, за цей час потрібно було принести гранітні надгробки із сусіднього цвинтаря, спорудити відкрити печі, завантажити їх колодами, відкопати величезні поховання і витягнути трупи, обстежити їх, видерти золоті коронки, підтягнути їх до печей, завантажити на піч, спалити, видалити залишки, розтрощити на надгробках кістки що не згоріли, потім корзинами віднести попіл на околишні городи. Жодних слідів або ознак спалювання там не знайдено, хоча в інших місцях науковці інколи знаходять залишки людей і вогнищ, яким навіть десятки тисяч років.
Що потрібно для спалення 100.000 трупів просто неба?
Із тисячолітнього досвіду спалювання трупів в Індії відомо, що для майже повного спалювання небіжчика необхідно не менше 200 кг дров і декілька годин часу. Для прикладу, багаття, в якому горіло тіло Раджива Ганді довелося підтримувати більше 20 годин, поки все не згоріло повністю. За це час було витрачено близько 7 куб метрів дров. Але це було ОДНЕ тіло! А їх, як випливає з показань "свідків", було 100 000. І спалені вони були (як випливає з тих же показань) десь за 40 днів - по 2500 тіл на добу. Насправді, через те що потрібно було ще чимало часу (судячи з розповідей) щоб й скласти цей страшний штабель, то вийде, що за добу повинні були спалювати не менше 3000 трупів. Потрібно також врахувати час на ліквідацію залишків згорання такого штабелю.
Необхідно зауважити, що при горінні такого величезного штабеля, через нестерпний жар до нього не можна було б наблизитися ближче за 10 м, тобто він потребував би чималої площі у вузькому яру, що унеможливило б підготовку інших вогнищ.
Згідно з розрахунками німецького інженера Арнульфа Ноймейера (його стаття вийшла в кінці 1994 року в збірнику Ернста Гауса) для того щоб спалити на відкритому повітрі 100 тис. трупів - потрібно мати 20.000 тонн сухих дров, заготовити які за короткий час було неможливо. Сирі дрова не дали б достатньо жару і тому їх пішло б набагато більше. У літературі про Бабин Яр і в «протоколах єврейських свідків» ніде не говориться про таку величезну кількість дров та засоби їх доставки. Лише попіл від 100 тис. трупів і зола від їх спалення важили б 300 тонн. І навіть якщо б зола була ретельно перемішана із землею, то слідчим неважко було б знайти мільйони зубів і кісткових останків. У цьому випадку у нас би були конкретні докази про спалення в Бабиному Яру, а не розповіді єврейських свідків та панів Еренбурга, Гроссмана, Кузнєцова.
Чи згадувався Бабин Яр на Нюрнберзькому процесі?
Місцевість Бабин Яр там згадувалась лише один раз - радянський обвинувач полковник-прокурор єврей Лев Смирнов бездоказово заявив: "У Києві понад 195 тисяч радянських громадян були замучені до смерті, розстріляні і отруєні в душогубках, зокрема в Бабиному Яру більше 100 тисяч чоловіків, жінок, дітей і людей похилого віку." Також він безуспішно намагався нав'язати трибуналу сфабриковані "письмові показання" відносно спалювання трупів у Бабиному Ярі, однак ці "свідчення" виглядали просто як відверті фальшивки, не мали доказової сили і жодним чином не могли бути враховані на процесі, незважаючи на всі старання обвинувачів. За відсутності доказів, судді, переважно американські євреї, зокрема Муррі Берніс і Давид Маркус, не прийняли справу Бабиного Яру до розгляду, тому в обґрунтуванні вироку Бабин Яр навіть не згадується. Західна преса Бабин Яр також не завважила.
Що таке "автомобілі-душогубки"?
Німецькою мовою слова Gaswagen, Gasenwagen, Vergasungswagen означають не "душогубку", а "газовий автомобіль". Під час і після війни сотні тисяч так званих "газогенераторних автомобілів", що працювали на дровах, які перетворюються газогенератором на газове паливо, функціонували у всій Європі і в СРСР. Жодного автомобіля-"душогубки" не знайдено, такі автомобілі існували лише в чутках, які потім роздмухувались військовою пропагандою.
Чи правда, що німці створювали в Бабиному Яру експериментальний миловарний завод для вироблення мила з трупів, але добудувати його німці не встигли через наступ Червоної Армії?
Ні. Джерелом цієї безглуздої дурості стала вкрай брехлива книга алкоголіка і агента КДБ А. Кузнєцова "Бабин Яр", на сторінках якої присутні багато маячних вигадок. Цей опус увібрав у себе безліч брехливої, неперевіреної, суперечливої і неймовірної інформації, пліток, чуток і відвертих пропагандистських розробок, серед яких і нічим не підтверджена інформація про миловарний завод (нагадаємо, вперше неправдиву інформацію про «мило з людей» розповсюдило в Нюрнберзі радянське обвинувачення).
Чи встановлене точне місце масових розстрілів і поховань?
Єдиний «офіційний документ», який встановлює «місце масових розстрілів і поховань» є ... акт комісії Держбуду УРСР від 05.04.1969 р. Цей акт складений на підставі розмов архітекторів з кількома євреями. До акту додається якась незрозуміла схема, в котрій за непоясненою логікою на великій площі Бабиного Яру нанесене штрихування. Цікаво, що відносно уявних подій в Бабиному Яру кілька разів в різний час проводились слідства, але слідчі так і не змогли встановити такого місця та відтворити графічний план уявного злочину.
Чи знаходили поховання та людські залишки що свідчили б про проведення масових розстрілів?
Після війни в районі Бабиного Яру проходило інтенсивне будівництво - будували дороги, житловий квартал, телевежу, телецентр, пізніше станцію метро. В процесі всіх цих робіт не викопали нічого, що могло б послужити доказами знищення такої великої кількості людей. Інститут археології Академії наук України проводив шурфування території Бабиного Яру на глибину більше 5 м і засвідчив там відсутність поховань та людських залишків.
Отже, в Бабиному Яру жодних поховань не виявлено?
В ярчаках і яругах самого Бабиного Яру не виявлено жодного поховання. Ховати людей на дні яруг, де течуть струмки - є повним безглуздям, на яке не здатні ні нквдісти ні німці. Адже природні струмки, повеневі і дощові стоки з Бабиного Яру течуть прямо в Дніпро, що знаходиться зовсім поруч. Розташування масових поховань під струмками поставило б під загрозу водопостачання величезних територій і спричинило б значну небезпеку епідемій, що є жахом для будь-якої адміністрації - військової чи цивільної. Важко уявити що схиблені на гігієні педантичні німці вчинили б таке безглуздя. Такого ніколи не робив на протязі тисячоліть жоден народ в світі.
Чи шукає хтось сьогодні місця розстрілів та поховань?
Ні. В даний час відсутність чітко встановлених місць розстрілів та поховань викликає перманентні конфлікти між різними єврейськими організаціями і фондами, які претендують на земельні ділянки в урочищі Бабин Яр під будівництво ритуально-поминальних єврейських центрів. Кожна єврейська організація вказує місце розстрілів таким чином, щоб відсунути його від "своєї" земельної ділянки.
Немов би пошуками цих місць повинен займатися Державний музей Бабиного Яру, але він зайнятий розкручуванням за державні кошти сіоністських вигадок та легенд.
В інтернеті можна побачити фото, які пов'язують із подіями у Бабиному Яру, що на них зображено?
Існує два набори фотографій часів війни, на яких зображений Бабин Яр. Але ці фотографії не підтверджують, а навпаки спростовують версію масових розстрілів у Бабиному Яру.
Перша група фотографій знаходиться в матеріалах Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецьких окупантів у м. Києві. На тих фотознімках, що зроблені через декілька днів після звільнення Києва - коли ще в Бабиному Яру повинні були б диміти залишки гігантських багать - не видно жодних слідів вогнищ, масових розстрілів і поховань, втім видно абсолютно незайману рослинність. Окрему групу з цих матеріалів представляють фотографії виправно-виховного табору на Сирці, що поруч з Бабиним Яром, де сиділи київські злодюжки та порушники режиму військового часу. Комісія провела ексгумацію поховань поруч з табором і виявило що причиною смерті більшості із знайдених там 628 трупів, стало недоїдання та хвороби. Фотознімки, зроблені фотографом А.Довженком під час цих ексгумацій фальсифікатори часто намагаються видати за жертв Бабиного Яру.
Друга група - це світлини Києва і Бабиного Яру, зроблені німецьким військовим фотографам Йоханнесом Хеле у вересні 1941року. На тих світлинах добре видно соковите зелене листя на деревах, тобто ці фото зроблені 20-24 вересня - на перший-третій день після окупації німцями Києва - коли в місті ще не було гігантських пожеж, влаштованих диверсантами з НКВС, і проливних дощів, що безперервно йшли останні дні вересня. Любителі версії вбивств у Бабиному Яру безпідставно і цинічно намагаються пов'язати фото Хеле із розстрілами і вигадують до них довільні підписи. Якщо вірити цим підписам, то німецький фотограф-пропагандист фіксував злочини власної армії і приховував злочини противника.
Потрібно зауважити, що у радянського слідства були всі можливості зробити за правилами криміналістики фотографії в місці, де за переказами стався "найбільший в світовій історії масовий розстріл", - з прив'язкою до місцевості, масштабуванням, збільшенням т.д.. Але цього не було зроблено. Слідство обмежилося лише взяттям показань у декількох євреїв, що перебували "під німцями" і за всіма ознаками були "зрадниками Батьківщини".
Хто проводив аерофотозйомки Бабиного Яру?
Починаючи з 1939 р., німецькі літаки-розвідники постійно фотографували стратегічні об'єкти Києва: мости, залізничні станції тощо. У вільному доступі в інтернеті можна знайти аерофотографії Києва і околиць, що зроблені Люфтваффе 26 вересня 1943 р., причому в кількості і якості, достатній для відтворення тогочасного вигляду Бабиного Яру (від вулиці Дорогожицької до вулиці Фрунзе).
Спочатку ці фото знаходилися на сайті Державного музею з пропаганди голокосту (США). Але потім світлини були прибрані звідти, адже вони повністю спростовують існуючий міф про Бабин Яр.
Чи вкладають єврейські організації та активісти кошти в наукові, архівні, археологічні та криміналістичні дослідження, що дозволять пролити світло на так звану «єврейську трагедію Бабиного Яру"?
Ні. Дивись відповідь на попереднє питання.
Чим займається нещодавно створений державний музей Бабиного Яру?
Державний музей Бабиного Яру не займається науковими дослідженнями і встановленням істинної картини подій, а за державні кошти пропагує сіоністську антиукраїнську легенду про Бабин Яр. Особливо дивним є відкриття на сайті музею розділу "Списки розстріляних", де кожен бажаючий може внести будь-яке прізвище "розстріляного у Бабиному Яру". Такі заяви музей не перевіряє і не потребує будь-яких їх підтверджень. Ця акція має відверту пропагандистську і маргінальну спрямованість, що підриває авторитет музею та довіру до нього, адже музей не зможе довести достовірність не лише загального списку але й кожного окремого прізвища. Науковці вважають такі дані звичайною макулатурою.
Загалом, після відвідин сайту цієї установи, складається враження, що державний музей Бабиного Яру є філіалом ізраїльського музею "голокосту" Яд-Вашем. Також дивним і обурливим є те, що музей відстоює лише суперечливу і нічим не доведену сіоністську версію подій у Бабиному Яру, за повного ігнорування думок чесних професійних істориків, таких як Удо Валенді та Герберт Тідеманн, і чисельних публікацій, які спростовують існуючу легенду. Це антинауковий і заангажований підхід - тому українці мають право поставити запитання: чому на підтримку брехливого міфу витрачаються державні кошти?
В цьому державному музеї зовсім не відображені події, що відбулися в Києві 24-28 вересня 1941 року, коли диверсанти з НКВС підірвали будинки у центральній частині української столиці. Зокрема, повністю був зруйнований весь Хрещатик. У місті виникла велика пожежа, яку вдалося загасати тільки за декілька днів. Було знищено більше 900 будинків, тисячі людей загинули, 50 тисяч киян стали безхатченками. Проте музей нічого не повідомляю про цю жахливу реальну подію.
Кому вигідно поширювати цю брехню про Бабин Яр?
Ці гидкі фабрикації та перебільшення є перевіреним єврейським інструментом, що дозволяє євреям залишатися «найбільш потерпілими» і використовувати це задля власних інтересів, наприклад, для тиску на інші народи. Єврейство завжди зацікавлене роздувати будь-які свої гоніння і страждання. Для декого Бабин Яр став грошовою «дійною коровою», недарма роми відкрито звинуватили єврейські фонди у відмиванні бюджетних коштів призначених для відзначення подій у бабиному Яру. Останнім часом, через викриття брехні про газові камери і нібито масові знищення євреїв в таборах, творці міфу про голокост посилили пропаганду міфу про "голокост від куль" - відповідно до якого нібито велику кількість жидів розстріляли на окупованих територіях СРСР, зокрема в Бабиному Яру. Міф про "трагедію Бабиного Яру" потрібен жидам для приховування правди про майже поголовну втечу євреїв Києва в евакуацію і про те що найбільш постраждалим у Другій світовій війні є український народ. В існуванні цього міфу також був зацікавлений єврейський рабинат - щоб приховати їх співпрацю з німцями був сфальсифікований "плакат" без підпису "Всім жидам Києва ..." Також цей міф дозволяє жидам тиснути на українців безпідставними звинуваченнями про нібито їх участь в розстрілах в Бабиному Яру, адже жидам вигідно щоб українці почувалися винуватими перед ними.
По-друге, в міфах Бабиного Яру була зацікавлена комуністична влада, яка намагалася приховати свої злочини в Києві, адже залишивши столицю України, комуністи висадили в повітря та спалили весь центр міста, через що загинули тисячі киян, а десятки тисяч стали безхатченками. Також комуністи залишили в підвалах НКВС і в величезній ямі на подвір'ї будинку близько тисячі розстріляних перед приходом німців киян.
Саме у той час, коли радянський уряд вперше оприлюднив чутки про розстріл "52 тисяч радянських громадян", совєти активно шукали контактів з американськими єврейськими фінансистами для запозичення грошей на війну. І найголовніше - радянський уряд завжди був дуже зацікавлений в пропаганді "жахів фашизму" - для того щоб применшити власні злочини проти свого народу.
Яку позицію щодо Бабиного Яру займають українські історики?
Деякі історики, такі, наприклад, як Юрій Шаповал, транслюють брехливу версію "трагедії Бабиного Яру, якої не відбувалося, але переважна більшість обходить цю тему стороною, розуміючи що цими брехнями можна бути зганьбитися на все життя. Проте, українські історики дуже бояться сказати правду - і тим самим зраджують свою державу і свій народ, адже євреї нагло і безпідставно звинувачують українців в участі у вигаданій ними трагедії.
Ці продажні та залякані історики навіть бояться дослідити долю 50 тисяч киян, які в результаті радянської диверсії 24-28 вересня 1941 року стали безхатченками, надаючи перевагу в своїх "дослідженнях" жидівським вигадкам та радянським фальсифікаціям щодо уявних розстрілів в Бабиному Яру.
Немає коментарів:
Дописати коментар