Представляємо вашій увазі інтерв'ю нашого журналіста з Юргеном Графом - відомим істориком, публіцистом, автором ряду наукових і публіцистичних бестселерів, в яких він розкриває таємні механізми світового порядку і піддає критичному аналізу загальноприйняту концепцію голокосту.
1. Пане Граф, минуло чимало часу після оприлюднення Вашого попереднього
публічного інтерв'ю, проте ви регулярно
тішили читачів своїми новими книгами і
ревізіоністськими есе. У своїх роботах від простих історичних досліджень Ви
підійшли до вивчення таємних пружин світової політики. Що сьогодні є предметом
Вашого наукового інтересу?
На жаль, нині в мене
залишається порівняно мало часу для досліджень, адже я повинен піклуватися про свою родину, і тому значну
частку свого робочого часу я займаюся перекладами (перекладаю німецькою мовою книги
і статті з різних мов, переважно з англійської, російської та італійської). У
другій половині 2013 року планую написати, якщо мені дозволять обставини, книгу
про підґрунтя для вторгнення Третього світу до Європи. Ця масова імміграція не
є випадковістю, нею управляють певні кола, які переслідують цим самим суто конкретні
цілі. Щоб європейські народи змирилися з тим, що вони поступово стають меншістю
у власній країні, потрібно зламати їх повагу до самих себе, зруйнувати їх природні
інстинкти. Це відбувається в першу чергу за допомогою брехні про Голокост, у
другу чергу за допомогою розпалювання комплексу провини за рабство, колоніалізм
і т. д. Все це я хотів би показати в моїй майбутній книзі, безумовно,
спираючись на докази з бездоганних і незаперечних джерел. Втім, щодо аналогічних явищ в США, дуже велику
і корисну роботу в цьому плані вже здійснив Кевін Макдональд у своїй чудовій
книзі "The Culture of Critique".
2. Пане Граф, в мережі інтернет у багатьох форумах і блогах тисячі
дослідників-аматорів щодня піддають критичному аналізу не тільки кожен аспект
легенди про голокост, але й супутніх йому інших легенд та реальних історичних
подій. Який «перспективний» напрямок Ви могли б підказати дослідникам
голокосту? Куди сьогодні рушить ревізіоністська думка?
Якщо Ви під "ревізіонізмом" розумієте ревізіонізм
Голокосту у вузькому сенсі, то я сказав би, що існує комплекс тем, досліджений
ревізіоністами поки вельми неповною мірою, а саме - масштаби розстрілів євреїв
на окупованих радянських територіях. Те, що такі розстріли проводилися -
абсолютно безперечний факт. Але ми не знаємо їх масштабу, оскільки наявні
документи, перш за все, донесення айнзацгруп (оперативних каральних загонів)
ненадійні. Вони спростовуються частково іншими документами; проти їх
справжності або правильності змісту свідчить також те, що братські могили з
такою великою кількістю жертв, про які стверджують, так ніколи і не були
знайдені. З цим важким завданням і повинна розібратися команда
дослідників-ревізіоністів; робота вже почалася. Через складність питання і за
величезної кількості виявленого матеріалу не слід розраховувати на те, що
результати цих пошуків з'являться раніше початку 2015 року.
Звичайно, крім Голокосту, інші сфери також потребують
ревізіонізму, адже це слово означає просто "повторна перевірка". Те,
що історичні твердження піддаються перевірці щодо їх обґрунтованості, є
абсолютно нормальним процесом. Велике політичне значення має, насамперед,
ревізіонізм подій 11 вересня. На цю тему вже існує велика кількість хороших
книг і відеофільмів, і не тільки в Росії, але й на Заході неспинно зростаюче
число людей піддає сумніву офіційну версію, згідно з якою терористичні напади
11 вересня 2001 року були здійснені арабами-радикалами. Навіть лише одного того
факту, що під вечір 11 вересня обрушився ще й третій хмарочос, щодо якого ніхто
не стверджує, що і в нього потрапив літак, достатньо, щоб відправити офіційну
версію до царства легенд. До царства легенд належить також уявна ліквідація
Усами бен Ладена. Викриття цієї брехні було б для провідної держави Нового
світового порядку - США - ворога всього світу номер 1, безмежною катастрофою,
яку пануюча каста цієї країни не змогла б пережити.
3. Які положення з Ваших робіт спричинюють максимальну критику з боку опонентів?
Антиревізіоністи принципово не розглядають суть
аргументів ревізіоністів. Єдиний виняток - це група антиревізіоністскіх
блогерів - Джонатан Харрісон, Джейсон Майерс, Роберто Мюленкамп, Сергій Романов
та Ніколас Террі - яка на своїй сторінці в Інтернеті "Holocaust
Controversies" («Дискусії про Голокост») розмістила дуже докладну критику
ревізіоністських книг про Белжець, Собібор і Треблінку ("Belzec, Sobibor.
Treblinka: Holocaust Denial and Operation Reinhard. A critique of the
falsehoods of Mattogno, Graf and Kues" - «Белжець, Собібор, Треблінка:
Заперечення Голокосту і Операція Рейнхард. Критика помилкових тверджень
Маттоні, Графа і Кюеса»). Наша відповідь, яка удвічі довша за атаку проти нас,
з'явиться приблизно за місяць. Ми доведемо, що наші супротивники оперують
брехнею та перекрученнями.
4. Пане Граф, який прогрес був досягнутий з часу видання вашої книги «Міфу про голокост»?
Три основних комплекси питань щодо Голокосту є такі:
a) Освенцім
b) Так звані "східні табори смерті": Белжець,
Майданек, Собібор і Треблінка.
c) Розстріли на Сході
З часів виходу в середині дев'яностих років моєї книги
"Der Holocaust-Mythos" («Міф про Голокост») ревізіонізм в першій області
знань -
щодо Освенціму, досяг дуже великих успіхів, у другій області, щодо так званих "східних таборів
смерті", - величезних, а в третій області знань, що стосуються проблеми розстрілів
на Сході, лише скромних успіхів.
Щодо Освенціма
слід назвати, в першу чергу, фундаментальні дослідницькі роботи Гермара
Рудольфа і Карло Маттоньо, які відображені в численних статтях в
"Vierteljahresheften für freie Geschichtsforschung" ("Щоквартальні
зошити за вільні історичні дослідження"), а також в цілому ряді книг, серед
яких, насамперед, слід виділити книгу Маттоньо "Auschwitz. The Case for
Sanity "(«Освенцим. Справа для здорового глузду»).
Стосовно "східних таборів смерті" – з моменту появи
"Міфу про Голокост" був опублікований ряд монографій, причому як
німецькою, так і англійською мовою. Наведу тут тільки англійські назви, через
те що в Росії і Україні сьогодні набагато більше людей розуміють англійську
мову, ніж німецьку:
- Jürgen Graf und Carlo Mattogno, "Concentration
Camp Majdanek. A historical and technical Study" (за минулий час вийшло
вже третє видання);
- Carlo Mattogno und Jürgen Graf, "Treblinka -
Extermination Camp or Transit Camp?";
- Carlo Mattogno, "Belzec in Propaganda, Testimonies,
Archeological Research and History";
- Jürgen Graf, Thomas Kues und Carlo Mattogno,
"Sobibor. Holocaust Propaganda and Reality ".
Щодо Белжеця і Собібора наше завдання було вкрай
полегшено глупством протилежної сторони. Американський музей Голокосту доручив
польському професору археології Анджею Колі здійснити розкопки і пробурити
свердловини на території цих уявних таборів смерті. Хоча Кола, усвідомлюючи
політичну вибухонебезпечність своєї роботи, і зробив очікувані від нього
лицемірні визнання на користь Голокосту, але результати його досліджень,
проаналізовані в наших книгах про Белжець та Собібор, беззаперечно доводять, що
в цих таборах загинула лише дуже невелика частка від тих жертв, які мали загинути там згідно з офіційною версією. Незважаючи
на всі свої зусилля, Колі не вдалося знайти навіть самих незначних слідів
зображених свідками "будівель для вбивства людей за допомогою газу".
Але без таких будівель для вбивства газом нікого не можна було отруїти газом - ані
в Белжеці, ані в Собіборі.
Що стосується масштабів розстрілів євреїв, а також, у
більш загальному плані, німецької політики щодо євреїв на окупованих німцями
радянських територіях, то тут я повинен обнадіяти вас вже згаданим
дослідженням, яке, ймовірно, вийде за два роки. Певна річ, я можу з упевненістю
сказати вам, що команда дослідників-ревізіоністів зможе відповісти далеко не на
всі питання.
5. Останнім часом у пропагандистів ідеї голокосту спостерігається зсув
основних подій Голокосту від газових камер, що вже дискредитували себе, у бік «кульового
голокосту», що нібито мав місце у Східній Європі. Ми бачимо різке збільшення
кількості пам'ятних знаків біля передбачуваних «місць розстрілу», однак при
цьому там геть відсутні місця поховань. Куди на ваш погляд зникли останки жертв
і чи існували вони взагалі?
Щодо газових камер становище ортодоксальних істориків
абсолютно безнадійне. У них, крім абсурдних показань свідків, немає нічого, на
що вони могли б спиратися, а ми маємо в розпорядженні величезну кількість
документальних і речових доказів супроти офіційної тези. Тому цілком логічно,
що протилежна сторона протягом останніх років надає все більшого значення
розстрілам на Сході. Через це так
потужно пропагувалася книга французького шахрая П'єра Дебуа про
"Голокост від куль". Якщо зазначені Дебуа місця дійсно містять братські
могили з залишками розстріляних євреїв, тоді варто було б розкрити всі ці могили, провести ексгумацію, розтин
трупів та опізнання. Але цього не зробили, принаймні, поки що. Але чому ж не
зробили?
6. Існує версія, що в Бабиному Яру в Києві відбувся найбільший розстріл в
історії людства, проте там також не виявлено жодних слідів розстрілу. Втім, у
своїй книзі «Велика брехня XX століття» ви зауважили, що у ревізіоністів в
цьому питанні дуже багато прогалин, і просили читачів повідомити, що їм відомо
про цю подію. Чого нового дізналися ревізіоністи за минулий час і чи залишилися
у них прогалини щодо Бабиного Яру?
У згаданій запланованій книзі, поза всяким сумнівом,
велика увага буде приділена саме Бабиному Яру. На сьогоднішній день я поки не
можу сказати нічого більше на цю тему.
7. У бестселері «Міф про голокост» ви висловлюєте припущення наскільки
змінився б світ, якби доводи ревізіоністів були прийняті науковим світом і
громадськістю. Чи задоволені ви темпами, якими ідеї ревізіоністів опановують
масами і що заважає цьому процесові?
Безперечно, я не можу бути задоволений цим темпом, проте
успіхи насправді існують. Усюди оприлюднюють свої погляди нові і нові
ревізіоністи. Останній приклад - англійський єврей Пітер Ейзен, який у своєму
блозі представляє цілком ревізіоністські позиції. Однак я вважаю, що Голокост
не лопне, поки не загине або, щонайменше, істотно не послабшає система
фінансового капіталізму. До тих пір, поки ця система існує, вона буде захищати
брехню всіма засобами, на крайній випадок, за допомогою посилення репресій. У
Німеччині один процес проти ревізіоністів слідує за іншим. Це показує, як
відчайдушно протилежна сторона потребує цієї брехні.
8. Чимало ревізіоністів стверджують, що Нюрнберзький процес - це беззаконня
і продовження війни іншими засобами. Чи допускаєте ви думку, що коли-небудь
результати Нюрнберзького трибуналу будуть переглянуті?
З тим, що Нюрнберзький процес був продовженням війни
іншими засобами, відкрито погодився навіть американський головний обвинувач
Роберт Джексон.
Для перегляду Нюрнберзького вироку потрібні досить
радикальні політичні зміни, насамперед, у Німеччині. Чому держави-переможниці
Другої світової війни повинні знімати вину з німців, якщо самі німці зовсім не
хочуть цього і фанатично наполягають на своїй неповторній провині?
9. Пане Граф, через ревізіоністські погляди вам довелося виїхати з рідної
країни. Іншим ревізіоністам навіть довелося опинитися у в'язниці. Деякі люди
вважають, що будь-які історичні проблеми не варті таких жертв, що від
правильності чи неправильності версій Голокосту в реальному світі для сучасних
людей мало що залежить. Що б Ви могли заперечити на це?
З будь-якою брехнею потрібно боротися, так як Ісус Христос
говорить, що батьком брехні є диявол. Чим більшою є брехня, тим шкідливішою
вона є для світу. Брехня про табори смерті і газові камери отруює світ вже
шість з половиною десятиліть. Не тільки для німців, але й для білих народів у
цілому викриття цієї брехні є насправді необхідним для їх існування, позаяк противники
тих, хто виступає за збереження ідентичності білих народів і проти імміграції з
Третього світу, далі більше не зможуть використовувати проти них аргументи на
кшталт: " Такі ідеї ведуть до Освенциму ".
10. Навіть прихильники офіційної теорії Голокосту визнають у своїх роботах,
що ревізіоністи виглядають в очах багатьох людей безстрашними лицарями, які
виступили на боротьбу зі злом. Пане Граф, сьогодні можна без перебільшення
сказати, що ви вписали своє ім'я в історію, зумівши змінити погляди мільйонів
людей. На пострадянському просторі ви є чи не найбільш відомим
дослідником-істориком у цій сфері. Чи тішать вас такі визначення? Чи ніколи Вам
не хотілося проміняти таку славу на тихе і затишне життя?
По-перше: Те, що я найвідоміший ревізіоніст в
пострадянському просторі, нічого не змінює в тому факті, що заслуги інших
дослідників, таких як Форіссон, Рудольф і Маттоньо, є значно більшими ніж мої.
По-друге: У мене є ще такі або інші проекти книг - необов'язково
на тему Голокосту, але за іншими - також політично дуже актуальними і
вибухонебезпечними - темами.
По-третє, наші вороги не залишили б мене в спокої, якби я
замовк або навіть сам відмовився б від написаного мною. Ці люди не знають
прощення і милості. Єдине, що вони вимушено і неохоче поважають, - стійкість.
Подивіться, що відбулося з Девідом Ірвінгом. Він не впорався з постійним тиском
і спробував підлизатися до голокостного лобі, вказавши загальне число жертв
Треблінки, Белжеця і Собібора в 2,4 мільйона чоловік, тоді як самі єврейські
історики Голокосту задовольняються півтора мільйонами. Це сальто-мортале зовсім
ніяк не допомогло Ірвінгу; засоби масової інформації продовжують лаяти його як
"заперечника Голокосту", а самі ревізіоністи тепер його зневажають.
Він втратив своїх старих друзів і не придбав нових. Я буду остерігатися
наслідувати його в цьому.
Березень 2013
Джерело: Велесова слобода
Немає коментарів:
Дописати коментар